Згадками про покійного Бориса Олійника поділилися жителі Зачепилівки Новосанжарського району на Полтавщині, звідки родом письменник. Розповіли про його дитинство, родину, часті візити.
"Борис Ілліч ніколи не забував про школу. Щоразу до нас заїжджав. Кожен хотів з ним поговорити. Є клас, де він вчився, парта, за якою сидів. Усі діти знають, хто такий Борис Олійник, читають напам'ять його вірші. Після смерті письменника ми запалили свічку в школі, поставили портрет, книги. Плануємо після 40-ка днів провести вечір пам'яті", - розповіла Марія Краснюк, директор Зачепилівської школи.
"Був дуже скромною людиною. Довго опирався, коли школі давали його ім'я. Ледь переконали. Рідне село дуже любив. Завжди проїздив повз футбольне поле, згадував, як у молодості грав за сільську команду. Також обов'язково відвіував могили матері Марфи та баби Химки. Колись мені признався, що дуже боявся бабу. Бо сварилася, коли тікав з дому гуляти. Саме від неї взяв поетичний талант. Вона гарно римувала".
"Дуже добре пам'ятаю епізод зі шкільного життя. Новорічна ніч шкільного вечора 1950 року. Оголосили літературний конкурс. Вчителька сказала: "Увага! Перед вами виступить учень 7 класу Борис Олійник!". Вийшов білявий невеликий хлопець. Несміливо почав читати вірші про маму, про батьківщину. Посів перше місце. Це був його перший вихід на широку аудиторію", - додала Зінаїда Крига, однокласниця.
"Колись мені признався, що дуже боявся бабу. Бо сварилася, коли тікав з дому гуляти. Саме від неї взяв поетичний талант. Вона гарно римувала"
"Ми жили на одній вулиці. Він часто заходив у гості до трьох моїх двоюрідних сестер. Мабуть, йому подобалася Дуся. Була світловолоса, чорноброва. Боря прийде під двір і починає грати з кібцями (народна назва для різних видів соколоподібніх птахів. - Gazeta.ua). Що йому ті пташки були? Матір Дусі сердилася: "Борю, доки будеш птахів полохати? Чи в тебе біля двору своїх немає?". Він не був схожий на місцевих хлопців-розбишак. Ніколи не чули від нього лайки, не бачили бійок. Завжди виважений, з правильними думками", - розказала Олександра Соляник, подруга дитинства.
Письменник після 7-ми класі продовжив навчання в Нових Санжарах.
"Далі робив велику кар'єру, одружився. Але ніколи села не забував. Йде вулицею - з усіма вітається. Не ставив себе вище за других. Часто ходив у клуб, магазин, дарував свої книги, виступав зі словом на сільських зібраннях. Приїздив на 25-ту річницю зустрічі однокласників, на День села. Коли був народним депутатом, поміг із села до райцентру покласти асфальт, у школу придбати комп'ютери".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Олійник був митцем, який відкрив світові Україну" - у столиці попрощалися з Борисом Олійником
"Його матір була дуже красивою жінкою. Батько загинув на війні. Родина жила бідно. Марфа важко працювала в полі. Боря товаришував із сусідським Володею. Якось матір Володі попросила хлопців полузати соняшникове насіння, аби затовкти суп. Товариш віддав свою жменю, а Боря - ні. Бо не втримався і з'їв".
"Боря товаришував із сусідським Володею. Якось матір Володі попросила хлопців полузати соняшникове насіння, аби затовкти суп. Товариш віддав свою жменю, а Боря - ні. Бо не втримався і з'їв"
"Він завжди навідував могилу матері. Навіть на свої 60 років приїхав. На цвинтарі зібралися його знайомі, товариші дитинства. Я задля зустрічі проїхала на велосипеді 10 кілометрів з роботи. Обнялися, поцілувалися. Борисову жінку ніколи не бачили в селі. Він мало говорив про особисте".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Борис Олійник: чим запам'яталася легенда української поезії
На подвір'ї Бориса Олійника зараз мешкає інша родина.
Борис Олійник закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював кореспондентом. Був заступником головного редактора журналу "Дніпро" і старшим редактором однойменного видавництва. 15 років працював на посаді секретаря Спілки письменників. Був членом ЦК Компартії України. За радянських часів його двічі обирали депутатом Верховної Ради. У незалежній Україні проходив у парламент 4 рази. З Компартії його виключили у березні 2005-го. Тоді з трьома іншими комуністами підтримав призначення уряду Юлії Тимошенко.
Видав понад 40 збірок. Їх перекладали російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською й італійською. До його "Пісні про матір" написав музику композитор Ігор Поклад. Композицію виконували Ніна Матвієнко, Таїсія Повалій та Еріка. 1983 року Борис Олійник отримав Шевченківську премію, 2005-го - звання Героя України.
Поета не стало 30 квітня.
3 
1
Коментарі
1