Ексклюзиви
Пʼятниця, 05 травня 2017 05:41

"Він вважав себе комуністом. Я казав — ти ж націоналіст"
2

”Ми не такі дурні, як з виду”. Ця фраза Бориса Олійника стала крилатою в часи, коли він був депутатом Верховної Ради. Поета поховали на Байковому кладовищі в столиці
Фото: ФОТО З САЙТА www.blablaface.net
Поет Павло Мовчан хреститься біля труни з тілом Бориса Олійника. Прощання пройшло 3 травня в клубі Кабміну в столиці

— У його поезіях було передбачення для самого себе. Писав, що помре напровесні, — згадує письменниця Любов ­Голота, 67 років. 3 травня стоїть у залі прийомів клубу Кабінету міністрів. Тут прощаються з поетом Борисом Олійником. Помер у неділю 30 квітня на 82-му році життя. Перебував у Інституті хірургії та трансплантології імені Олександра Шалімова. Останні роки хворів на цукровий діабет.

О 10.20 до клубу Кабміну під'їжджає похоронна машина. Четверо чоловіків витягають темно-червону труну й заносять у будівлю. За ними несуть синьо-жовтий вінок зі стрічкою "Від президента України".

У великому залі труну ставлять за нагородами Бориса Олійника — відзнака Героя України, орден Ярослава Мудрого V ступеня, медаль лауреата Шевченківської премії.

— Востаннє бачила його перед Пасхою. Жартував, хоча був тяжко хворий. На все завжди дивився з оптимізмом. Не показував, що його турбувало, — каже дружина двоюрідного брата Бориса Ілліча Тетяна Зубаха, 64 роки. Сидить у першому ряду біля труни. Поруч — єдиний син небіжчика, дипломат 57-річний Ілля Олійник з дружиною. Вдова обіцяла прийти на цвинтар.

У приміщенні збираються близько 200 людей. Шеренгою до труни підходять члени Комуністичної партії на чолі з Петром Симоненком. З 1991-го Олійник був у складі її керівництва. Від неї обирався депутатом Верховної Ради чотирьох скликань.

— Бориса Ілліча направили до Страсбурга лобіювати інтереси України, щоб її прийняли до Парламентську Асамблею Ради Європи. Потім його обрали віце-президентом Асамблеї. Він займав демократичну позицію, — розповідає після покладання квітів Петро Симоненко, 64 роки.

На початку помаранчевої революції Борис Олійник вийшов із фракції КПУ. За кілька днів комуністи заявили, що виключили його.

— Ми інколи дискутували з Борисом. Я — український націоналіст. Він вважав себе комуністом, — розповідає політв'язень Степан Хмара, 79 років. — Я кеп­кував із нього: "Який ти комуніст? Ти ж націоналіст". Він був патріотом.

Працювали з Борисом Олійником у першому скликанні Верховної Ради. Коли дізналися, що будуть підривати першу шахту для стратегічних ядерних ракет, вийшли на прес-конференцію. Заявили, що сядемо там — хай підривають разом із нами. Надвечір повідомили, що та шахта на Миколаївщині. Дістатися туди не могли, була сильна ожеледиця. Але її тоді так і не підірвали.

До родичів підходить письменник 80-річний Іван Драч у світлому плащі, висловлює співчуття.

— Колись я написав, що Борис Олійник стріляв жартами, наче галушками, як справжній полтавець. Коли вони були м'які, то обачливо, а коли замерзали, то можна з рогатки когось і прибити, — говорить Іван Драч. — Ми познайомилися 1967 року у Будинку творчості в Одесі. Грали у футбол. Він був зі своїм сином, а я — зі своїм. Тоді побачив його іронічну і добру суть.

Він був захисником, коли мене виганяли з Компартії. Знав — якщо виключать, можуть посадити до в'язниці. Йому вдалося відстояти мене.

Говорять, останнім часом майже не займався партійними справами. Але залишався при своїх романтичних комуністичних поглядах. Вірив, що все можна змінити. Тому активно займався Українським фондом культури. Створив літературні премії імені Григорія Сковороди та Володимира Винниченка, екологічну імені Вернадського.

До Драча підходить літературознавець Микола Жулинський, 76 років.

— Борис Олійник одним із перших підняв голос проти будівництва промислового вузла біля Канева на Черкащині — оберігав могилу Тараса Шевченка, — додає він. — Завдяки йому зупинили будівництво атомної електростанції в Криму на сейсмічно небезпечних ґрунтах. Виступав проти будівництва каналу Дунай—Дніпро. 1988‑го заговорив про Голодомор і запропонував створити книгу злочинів 1932–1933 років.

О 13:00 труну з тілом везуть на Байкове кладовище.

1935, 22 жовтня — Борис Олійник народився у селі Зачепилівка Новосанжарського району Полтавщини

1948 — під час навчання у школі надрукували його перший вірш

1962 — вийшла друком перша поетична збірка "Б'ють у крицю ковалі". Загалом видав понад 40 збірок віршів, есе, статей

1986 — одним із перших побував у Чорнобильській зоні як журналіст

1988 — першим на державному рівні у Кремлівському палаці заявив про Голодомор в Україні

2010 — очолив комітет Шевченківської премії

2012, 30 січня — висунутий на здобуття Нобелівської премії

Зараз ви читаєте новину «"Він вважав себе комуністом. Я казав — ти ж націоналіст"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 10
Голосування Чи заслуговував Роналду на червону картку у матчі Ліги чемпіонів "Валенсія" - "Ювентус"?
  • Так, це однозначно вилучення
  • На розсуд арбітра, міг обмежитись жовтою карткою
  • Це взагалі не фол і навіть не жовта картка
Переглянути
Погода