— Виктор Викторович всегда улыбался, — плечистий чоловік витирає сльози біля столичного НСК "Олімпійський".
11 лютого тут прощаються із колишнім воротарем київського "Динамо" та збірної СРСР Віктором Чановим. Помер 8 лютого о 19:50 у столичній лікарні швидкої допомоги. Йому було 57 років. У ніч на 20 січня пережив інсульт. Тоді ж упав зі східців на дачі — в селі Рославичі Васильківського району на Київщині. Непритомного забрала "швидка".
Віктор Чанов грав за київське "Динамо" з 1981 по 1990 роки. Виграв Кубок кубків 1986-го. Зіграв у всіх вирішальних матчах турніру, зокрема в фінальному поєдинку проти іспанського "Атлетико". Того року визнаний найкращим воротарем Радянського Союзу. Однак у збірній СРСР кар'єра Чанова не склалася: тренерський штаб більше довіряв московському спартаківцю Рінату Дасаєву.
Прощаються із воротарем в Олімпійському дворику.
— Витя был хорошим другом и легендарным вратарем, — колишній форвард "Динамо" 56-річний Ігор Бєланов тримає букет червоних троянд. — Разговаривали с ним месяц назад. Витя прекрасно чувствовал себя, шутил.
— Чанов — профессионал, — говорить капітан "Динамо" 1986-го Анатолій Дем'яненко, 57 років. — Тянул такие мячи, которые мало кто возьмет.
Біля труни у два ряди розставлені стільці для рідних. Зайнятий один. У білій шубі й чорному хутряному капелюшку сидить вдова 55-річна Галина Вадимівна. Вони разом прожили 36 років. Поруч стоять син Вадим із дружиною Іриною. І брат покійного, тренер футбольного клубу "Арсенал" із російської Тули 65-річний В'ячеслав.
— Бедная Галочка, как она теперь без Вити жить будет? — при вході у зал перемовляються дві літні жінки. Кажуть, мешкають по сусідству із Чановими. — Як він у лікарню попав, то Галя весь час біля нього була. Додому приходила на кілька годин, поспати. Плакала, казала, з чоловіком дуже погано. Їх познайомила подруга. Галя футболом не цікавилася і не знала, що перед нею знаменитість. Розказувала: "Вітя запропонував прогулятися містом. Показав на один із будинків: "Я тут живу в трикімнатній квартирі". Я посміялася, думала, що жартує".
— Он мне был как сын, — каже брат В'ячеслав. — Отец ездил с командой, мама работала. Ходили слухи об избиении, но с Витей случился несчастный случай: упал и почти три недели был в коме. Приходил ли в сознание? Наверное, нет. Знаю, что было моргание, врачи давали позитивный прогноз. Не получилось.
— Мы восемь лет играли вместе, — говорить колишній півзахисник "Динамо" Василь Рац, 55 років. Кладе троянди, ледь стримує сльози. — Виделись в прошлом году, на 10-летии памяти тренера Евгения Кучеревского. Виктор мечтал о внуках.
У залі збирається зо дві сотні людей. Учні футбольної школи "Динамо" стоять у три ряди попід стінами. Тримають гвоздики.
Заходить колишній голова Верховної Ради народний депутат Володимир Литвин. Одягнутий у чорний пуховик із хутряною опушкою, на ногах — довгоносі черевики. Вітається за руку й обіймається з ветераном "Динамо" Володимиром Мунтяном.
— Познайомився з Віктором Вікторовичем понад 20 років тому, — каже 60-річний Володимир Литвин. — 1994-го в Києві створили футбольний клуб "Фортуна" — для політиків і бізнесменів. Збиралися двічі на тиждень. Чанов грав зі мною в нападі. Переживав через події на Донбасі. Питав: "Михалыч, когда же людей перестанут убивать?"
Останній раз грав із ним за три дні до цього трагічного випадку. Як дізнався, підняв на ноги всіх, кого можна. Та лікарі шансів не давали.
Почав клопотати, щоб виділили місце на Байковому кладовищі. Сказали, можуть тільки на Лісовому. Довелося зібрати підписи голів комітетів Верховної Ради. Міське керівництво підперли цим листом.
Прощання триває близько 2 год. Віктора Чанова поховали на Байковому кладовищі поруч із Валерієм Лобановським, колишнім тренером київського "Динамо".
3 
1
Коментарі