Ексклюзиви
Четвер, 20 грудня 2007 17:34

Зоя Бондарчук купує у магазині тільки хліб

Автор: фото: Сергій ГРОМОВИЙ
  Один-два рази на місяць житомирянка Зоя Бондарчук пече пироги з яблуками та маком. Щоб не витрачатися на магазинні солодощі, пояснює жінка. Домашні пироги обходяться дешевше
Один-два рази на місяць житомирянка Зоя Бондарчук пече пироги з яблуками та маком. Щоб не витрачатися на магазинні солодощі, пояснює жінка. Домашні пироги обходяться дешевше

Більшу частину своєї пенсії житомирянка Зоя Бондарчук, 81 рік, витрачає на харчі. За 52 роки стажу їй нараховують 554 грн. Дітей не має, тому розраховує лише на свої доходи.

— Круп та борошна я купила на запас ще літом, — каже Зоя Яківна. — Живу недалеко від продуктових складів, на вулиці Баранова. Там продають оптом. Взяла, наприклад, клумак гречки — по 2,40 за кіло. А тепер вона — по 5,05. Мішок картоплі восени купила по гривні за кіло. Вона тепер на сорок копійок дорожча. Отак економлю.

У магазині купує лише хліб. Буханки вистачає на тиждень.

— Почеревину купую на базарі, запікаю у духовці, — продовжує Бондарчук. — Її продають по 20 гривень, але мені старій пару гривень скидають. У магазині готова — по 30 гривень за кіло. Мені почеревини на тиждень вистачить. Багато їм молока та сиру.

По них ходить на базар біля залізничного вокзалу. Селяни з передмість Житомира щоранку привозять продукти дизель-поїздами. Спродуються за дві-три години, і наступним рейсом повертаються додому.

— Торгують з асфальту, зате набагато дешевше за Житній ринок, що в центрі міста, — веде далі пенсіонерка. — Сир і молоко весь час купую в однієї жінки, тому впевнена в якості.

Отримавши пенсію, Зоя Бондарчук одразу відкладає на оплату газу, електроенергії та телефону.

— Літом це 30 гривень на місяць, — планує витрати. — А зимою включаю опалювальний котел, то на самий лише газ треба сотню. Ще на 50 гривень купую різних таблеток.

У Зої Бондарчук власний будинок на 49 кв. м біля заводу лікарських трав. Це дві кімнати з тісною кухнею. За будинком — ділянка на вісім соток. Засадила її суницею та смородиною.

— Літом ягоду збираю — і на базар до вокзалу, — каже жінка. — Ще вкорінюю пагони смородини на розсаду. Продаю її навесні. На ягоді та розсаді 500 гривень заробляю.

Смородина родить рясно, бо пенсіонерка вдобрює ділянку послідом. Тримає десяток курей.

— Нині купую їм зерно, по 1,60 гривні за кіло, на місяць два відра треба дати. А літом жну їм траву біля залізничних колій. Сусідки, буває, принесуть мені буряків чи моркви. То я їм яєць даю на бартер. Роблю собі колотушку: збовтую два яйця зі склянкою молока, і їм із хлібом. Півдня сита ходжу, — сміється.

55-річна Таміла, сусідка Зої Бондарчук, по харчі їздить у райцентр Андрушівка.

— У Житомирі молочні продукти дуже подорожчали, — каже жінка. — Півторалітрова пляшка молока — шість гривень. А в Андрушівці можна по три гривні взяти. За маршрутку туди й назад я плачу шість гривень. Виходить, із двох пляшок молока дорога оплачується.

Восени у Житомир приїхав мандрівний цирк. Жінка взяла на квартиру п"ятьох артистів. У кімнаті жили місяць. Заплатили 500 грн.

— Вечорами виступали. Приходили пізно. Вечеряли. Після них стільки недоїдків залишалося, що я їх, бувало, піввідра збирала. Було що моїм курям їсти.

Інша сусідка, 77-річна Ольга, теж узяла квартирантів. За 250 грн здає прибудову на дві кімнати родині заробітчан. Молоде подружжя працює в хлібопекарні.

— У Житомирі тепер повно людей із села, приїхали на роботу, — каже Зоя Бондарчук. — Я теж була прийняла хлопчину. Платив мені за кімнату 150 гривень. Виявилося, сирота. Його в армію забрали.

Щомісяця пенсіонерка примудрялася заощадити до 50 грн. Їх та усі заробітки зі смородини цього літа витратила на новий газовий котел — за 1,5 тис. грн. Торік купила перший у своєму житті кольоровий телевізор — за 1,1 тис. грн.

Зараз ви читаєте новину «Зоя Бондарчук купує у магазині тільки хліб». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

23

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода