— Машину міняю мало не щотижня. Тиждень тому пригнав "Опеля", а вчора купив у поляка "Фольксваґен". Ще раніше мав "Пежо" за 250 доларів, — розповідає 24-річний Володимир Борсук із міста Ковель на Волині.
Спілкуємося у вівторок по "Вайберу". Володимир сьому годину стоїть у черзі на пункті пропуску "Ягодин" на Волині. Він возить в Україну авто з іноземними номерами.
— У школі погано навчався. Батьки після дев'ятого класу відправили в бурсу. Вивчився на автослюсаря. Кілька років працював на станції техобслуговування. Торік друг запропонував ганяти машини з Литви. Обіцяв 100 доларів за одну поїздку. Я покатався з ним три місяці. Все рознюхав і вирішив працювати на себе. Тепер заробляю від 200 до 500 доларів на тиждень.
Авто шукаю на польських сайтах оголошень. Вибираю одразу дві-три машини, щоб не їхати в холосту. Буває виставляють фото авто з одного боку, а з другого — воно побите. Є вм'ятина на крилі чи капоті, або всередині все гниле. Такого мотлоху не купую. Іноді їду принципово за машиною певної марки на замовлення. Якщо покупця не знайшов, жену найбільш ходові — "Фольксваґен", "Ауді", "Опель". "Мерседеси" беруть рідше. Їхній ремонт в Україні коштує дорого.
У липні "Опель" купив за 800 доларів у литовця. Перепродав українцю за 1100 доларів прямо на пункті пропуску "Шегині" (Львівська обл. — ГПУ). Він із дівчиною повертався із заробітків. Обоє в Польщі косили газони. Заробили по 1000 доларів. Дівчина купила телефон, а хлопець приїхав додому машиною.
Доводиться жити в чергах. На кордоні іноді стою по 12 годин. Щоб пропустили без черги, треба дати 10–15 доларів. Що далі від кордону, то автомобілі у кращому стані й ціни нижчі. Їжджу в Литву, Німеччину. Був у Швейцарії. Тоді на дорогу йде три-п'ять днів. На таке авто роблю націнку майже в тисячу доларів. Багато грошей витрачаю на пальне. Щоб відробити бензин, водії возять у Польщу цигарки. Дехто шукає пасажирів через інтернет.
Покупка авто в Польщі займає небагато часу. Знаходиш машину на сайті, виписуєш номер телефона власника. Переїжджаєш кордон. Купуєш польську карточку мобільного оператора й починаєш дзвонити. Поляк скидає адресу. Їдеш до власника, дивишся машину, торгуєшся. Він виписує "купчу" — документ купівлі-продажу. Без печатки, лише ваші підписи, паспортні дані й номер кузова. Платиш гроші. Один екземпляр залишається в нього, другий — в тебе. Машина вже на тобі. Можеш її перепродати чи виганяти за кордон.
Клієнтів довго шукати не потрібно. У нас авторинок стоїть. Ніхто не хоче купувати "Гольф" 1995 року на українських номерах за 4000 доларів. Такий на польських можна взяти за 500.
Наймають на роботу білорусів
— Понад рік торгую вживаними автомобілями. Приганяю з польських міст неподалік від кордону, — каже лучанин Євген Левковський, 31 рік.
— У нас популярні автівки 1999–2003 років випуску. "Фольксваґен пассат Б 5" у хорошому стані коштуватиме в Литві 2000 доларів. Таке ж авто на українських номерах вартує 8–9 тисяч. Ось така різниця в ціні. Але його не можливо розмитнити, бо вважають старим. Найкраще взяти машину за дорученням. У Польщі в нотаріуса воно коштує 25 злотих — 175 гривень. Інший варіант — знайти поляка, який запише тебе співвласником у техпаспорті. Це офіційно коштує 200 злотих — 1400 гривень. Але поляки рідко погоджуються на таку процедуру. Бояться. На дорогах стоять фото- і відеокамери, що фіксують порушення. Штрафи приходитимуть власникам машин. Погоджуються на таку схему ті, хто хоче на цьому заробити. Їм окремо треба дати ще 200 злотих.
Аби поляк перегнав авто в Україну, доведеться заплатити 100 доларів. Вигідніше найняти білорусів. Платиш 20–30 доларів, вони приганяють тобі машину в Україну.
3 
35413
Коментарі