— В Україні ринок сухофруктів зайнятий десь на 5 відсотків. Працюють переважно дрібні виробники. Продають продукцію через соцмережі, — розповідає 39-річний Андрій Жуков із Луганська. Останні п'ять років живе з родиною в місті Старобільськ Луганської області.
Андрій Жуков раніше працював менеджером із продажів. Торік почав виготовляти чипси з овочів, фруктів, ягідну пастилу. Відкрив у Старобільську магазин.
— Ми давно сушили фрукти й овочі для себе. До війни заклали ягідник, хотіли продавати врожай. Потім це стало нікому не потрібно. А врожаї були великі. 2016-го вперше виграв грант на свою справу. Дали 8 тисяч гривень на сушарку. За власні кошти потихеньку докуповував обладнання, — продовжує Андрій. — Улітку переважно заготовляємо сировину. Купуємо ягоди, фрукти й заморожуємо. Важко знайти певні види полуниці й помідорів, що підходили б для сушіння. Для отримання 850–900 грамів сушених ягід треба 10 кілограмів свіжих. І на 132 гривні спалити електрики. Для підприємців діють комерційні тарифи — 3,65 гривні за кіловат. На чипси сушимо банани, ківі, полуницю, лимони, ананаси, яблука, груші, помідори, кабачки. Пастилу робимо без цукру, в основі — яблучне пюре та сік. Додаємо імбир, лимон, полуницю, банан, аґрус, смородину. Змішуємо й виливаємо на піддон сушитися. Виходить такий собі фруктовий лаваш. Аби мати ідеальний продукт, треба багато часу та сил. Не одразу отримали те, що хотіли. Взимку сушимо яблука, груші, хурму та цитрусові. Влітку робимо полуничні й інші чипси. На кожну партію треба від 10 до 20 годин, залежно від кількості піддонів у сушарці. Кілограм готової продукції коштує 500–600 гривень. Для порівняння, привезені з Китаю сушені банани чи курагу продають по 150 гривень. Дешевші, бо їх сушать прискореним методом. Використовують хімічні речовини.
Фасуємо продукцію у вакуумні пакети, зберігаємо в холодильниках. Продавали спочатку пастилу, закрученою у спіраль. Потім поїхав за обміном досвідом до Грузії. Побачив, як там її пакують. Продають лотком, не розрізають. Відмовилися від додаткового оформлення й знизили завдяки цьому ціну. Хочемо, щоб наші продукти були доступні всім. Спочатку продавали через сайт безкоштовних оголошень. Зараз — через власний сайт і групу в соцмережах. Найпопулярніший — сушений банан. Весною та восени найкраще беруть чипси з яблук і груш. По суті, продажі стартували місяць тому. Доти переважно заготовляли сировину.
Навесні виграв грант на 150 тисяч гривень. Гроші пішли на додаткове обладнання. У нас швидше рівень домашньої кухні чи ручного виробництва. Щоб перейти на професійніше, не вистачає мільйона гривень. Для ремонту цеху відповідно до всіх вимог необхідно 500–700 тисяч.
Андрій Жуков планував створити сільськогосподарський кооператив у районі. Хотів із місцевими вирощувати ягоди й овочі. Потім сушити їх. Ідею підтримали міжнародні благодійні організації. Проте селяни не захотіли об'єднуватися.
— Люди віддають землі в оренду під пшеницю й соняшник, — говорить підприємець. — Багато хто не хоче працювати та вкладати гроші у майбутній прибуток. Краще отримати 20 гривень зараз, ніж 200 через рік. Пропонував трудитися на своїй землі й разом продавати продукцію. Але треба було б установлювати крапельний полив, віддавати на реалізацію тільки найкращий урожай. Почув купу відмовок, що не хочуть ризикувати, не довіряють. Усі хотіли спочатку побачити, як це працюватиме. Сільське господарство в Луганській області занепадає. Тут жахливі дороги. Малину доводиться перевозити на подушках, щоб не пошкодити ягоди. Треба 40 хвилин, аби проїхати 20 кілометрів.
8 
35413
Коментарі