Із серпня в Україні діє ринок газу для населення. Споживачі отримали право вибирати, в кого купувати паливо.
— Люди, які мають індивідуальні газові котли та використовують його для обігріву будинків, підігріву води — можуть придбати газ за нижчою ціною. І суттєво зекономити, — розповідає експерт з енергетичних питань 48-річний Геннадій Рябцев.
— Раніше все контролювали газзбути. Тепер з'явилися нові постачальники. У роздрібній торгівлі їх майже 300. Але реально ресурс населенню продають до сотні компаній. Працюють близько 40 газзбутів. До реформи ринку облгази самі розподіляли й продавали паливо. Потім із них виокремили компанії, що тепер реалізують газ українцям.
Небагато постачальників мають достатньо обігових коштів. Уявімо, що потрібно мільярд кубометрів. Тисяча умовно коштує 200 доларів. Щоб купити бажану кількість, дописуємо шість нулів. Компанія має знайти цю суму, якщо хоче торгувати газом упродовж року. Можна придбати менше. Але тоді є ризик не витримати конкуренції з великими підприємствами, насамперед із газзбутами.
Чи знають люди про ці переваги після реформи?
— У пересічного споживача інформації мало. Він не бачить вигоди, не знає, як платити менше. Українцям розповідали нісенітниці, що запровадження ринку призведе до зниження цін. Цього не буде найближчим часом. Зниження вартості можливе за появи конкуренції. А до цього ще далеко.
Газ — сезонний товар. В опалювальний період коштує дорожче, влітку ціни нижчі. Вартість ресурсу найближчі три-п'ять років коливатиметься від 10 до 30 центів за кубометр (3–9 грн. — ГПУ).
Тариф на доставку зростатиме. Мережі старіють, за ними потрібно доглядати, заміняти. Отже — вкладати гроші, наймати працівників.
Наступного року мають зрости тарифи на доставку. Одні облгази підвищують вартість на гривню, інші — на кілька копійок. Чому така різниця?
— Тариф залежить від кількості клієнтів, протяжності мереж, їхньої зношеності. І від маржі, яку закладає кожна компанія в ціну.
У листопаді частина компаній у платіжках не вказували газові коди, необхідні для зміни постачальника. Що робити людям?
— Дізнатися код можна за запитом у свій газзбут. Його мусять повідомити. Якщо відмовляють, пишіть скаргу в Нацкомісію з регулювання компослуг. Газзбут заплатить штраф за ненадання інформації.
Орієнтуємося на європейський ринок у вартості газу. Це виправдано?
— У європейських країнах є власні індикатори, на основі яких визначають ціну для споживачів. В Україні їх немає. Якби у нас працювала газова біржа, де реалізовувалася б половина ресурсу, що споживається, тоді її котирування стали б точкою формування цін для населення. І можна було б говорити про економічну обґрунтованість, доступність цін на паливо як інфраструктурного товару, від вартості якого залежить ціна майже всіх товарів і послуг.
Наша вартість прив'язана до нідерландського газового хабу TTF. Формується в конкретний момент. Не охоплює двосторонніх договорів, середньо- або довготермінових контрактів. На сервері торгують не лише ті, хто видобуває газ. І купують не лише споживачі. У хабах працюють спекулянти, які перепродують ресурс. Вони не мають сховищ, газ не перекачують. Купують абстрактні електронні кубометри. Зацікавлені, щоб ціна постійно змінювалася.
Пишуть, що з 1 січня 2021 року відключать газ тим, у кого не встановлені лічильники. Ситуація критична?
— Лічильників не мають майже 3 мільйони споживачів — чверть загальної кількості. Але їх не відключать. Це можуть зробити, якщо є борги і відсутній план їх погашення. Також якщо споживач письмово відмовився від індивідуального лічильника.
Вартість пристроїв закладали в тариф на розподіл. Найімовірніше, інформація про відключення — спроба облгазів підштовхнути людей ставити прилади за свій рахунок.
За законом, якщо облгази не встановлять до 1 січня 2021 року індивідуальні лічильники, то Нацкомісія спочатку їм винесе попередження. Потім призначатиме по 300 тисяч гривень штрафу за кожне повідомлення про відсутність приладу. Облгази можуть влетіти в добру копієчку. Намагаються перекласти відповідальність на споживача.
"Перехід на електроенергію — не вихід"
— Природний газ — найзручніший вид палива. Споживачу не потрібно створювати запасів, перевозити, очищати панелі від пилу, снігу чи бавитися з вітрогенераційною установкою, — каже експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.
— В Україні є багато районів, де можна опалювати будинки дровами, торфом, використовувати інші джерела енергії. Ідеальний варіант — якщо господарство користується різними енергоносіями. Власник визначає, коли вигідніше опалювати газом, а коли — дровами.
— У найближчі роки газ буде затребуваний. Перехід на електроенергію — не вихід, бо ціни для населення зростатимуть. Європа рухається в напрямку 100 відсотків відновлювальної енергетики. Але це довготермінова перспектива, — говорить 39-річна Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм громадянської мережі "Опора". — Основне завдання українців — підвищити енергоефективність житла, щоб не опалювали повітря.
Заяву розглядають до 20 днів
Дізнатися, які компанії мають ліцензію і постачають газ у вашому регіоні, можна на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Для зміни постачальника треба подати заяву-приєднання на сайті обраної компанії або звернутися до її офіса. Слід надати копії паспорта, ідентифікаційного номера, документів, що підтверджують право власності на житло, останній рахунок за газ. Довідку про відсутність боргів не вимагають.
Новий постачальник розглядає заяву до 20 днів. Зв'язуватися зі старим і повідомляти про свої наміри споживачеві не потрібно. Договір із ним розривається автоматично з моменту укладання контракту з іншою компанією.
Попередній постачальник не пізніше як через шість тижнів після розірвання договору зобов'язаний виставити остаточний рахунок — з урахуванням заборгованості. Споживач має оплатити його упродовж 10 робочих днів. Якщо не погоджується з нарахованою сумою, може звернутися до суду.
3 
1
Коментарі