Швейну машинку "Подольськ" киянин Володимир Небесний, 71 рік, поніс ремонтувати у кіоск "Швейні машини" на вул. Автозаводській. "Хотів підшити штани. Підкотушник вивалився разом зі штоком", — скаржиться майстрові. Машині двадцять років, але ж вона стояла без руху.
— Звичайна проблема: пластмаса через старість тріснула, треба міняти, — пояснює майстер, 56-річний Петро Шпаченко.
Із запасників дістає корпус старої машини "Подольськ", знімає звідти тримач для котушки. Просить за нього 8 грн, але клієнт виторговує на 2 грн дешевше.
— Запчастини я продаю рідко — це дефіцит, — каже Петро. — Старі машинки купую, потім ремонтую і продаю. Часом приносять таке, що тільки на брухт годиться. Наприклад, німецькі машинки "Фієста". У них пластмасовий механізм. Якщо якась шестерня лопне — заміни нема. Її деталі до інших машин не підходять.
Швейні машинки Петро Шпаченко ремонтує 40 років. У кіоску їх кілька десятків. Розбирає на запчастини для інших машин. Одну розібрав для змащування.
Дрібний ремонт — регулювання натяжки ниток, транспортера без заміни запчастин обійдеться в 25 грн. Може розхитатися човник чи нитковтягувач. Замінити шайбу на маховику коштуватиме 35–40 грн. Деталь може стертися від старості. Тому машинку треба регулярно чистити і змащувати, радить майстер. За серйозний ремонт він не береться. Каже — собі дорожче, бо запчастини дорогі. Наприклад, заміна човника (механізму під плитою, що в"яже петлі) коштуватиме половину вартості машинки.
— Човник російського виробництва коштує 30 гривень, але він і місяця не прослужить, — каже майстер.
Дрібний ремонт коштує 25 гривень
Чотири роки тому Шпаченко спеціально їздив до Москви — за шпульними ковпачками. На фірмовому Подольському заводі, де досі роблять "Подольськ" і "Чайку", купив 100 штук. Привіз додому. 80 — виявилися бракованими. Тому майстер не бере нові російські деталі. Каже, китайські і тайванські запчастини рік-два прослужать. Але підібрати щось до старих моделей складно. Найнадійніші човники — німецькі, по 200 грн. Вистачить надовго.
Тепер кравчині продають старі моделі на запчастини, запевняє майстер. Залежно від стану, дає за них 100 грн, а за машини з електроприводом — і 300 грн. Ремонтує, потім продає дорожче. В когось удома така ще послужить після ремонту.
— Швачкам вигідніше купувати нову імпортну машинку, ніж ремонтувати стару, — каже майстер. — Китайська електрична — від тисячі гривень. Вона окупиться за півроку. Попрацює два-три роки — і можна викидати. А з новою російською матимете постійний клопіт.
На полицях столичного салону-магазину "Зінґер" на вул. Тимошенка — китайські "Протекс", німецькі "Зінґер" і "Пфафф", японські "Бразер".
— Насправді всі зроблені у Китаї або Тайвані, — каже директор магазину Володимир Александров, 43 роки. — Можна знайти машинку і за 450 гривень. Даємо один рік гарантії. Але прослужить довше — залежно від експлуатації. Дешева побутова машинка при роботі по дві години на день прослужить п"ять-сім років. В інструкції ж пишуть: "Для побутового вжитку. Не використовувати у промисловому виробництві". На них не можна шити цілими днями.
Спершу в машинках розхитується механізм. Дешеві роблять із пластмаси. Пил і бруд потрапляє у пластикові шестерні, розпирає їх — тоді стіжок псується. Відрегулювати й почистити машинку коштує від 30 грн. Якщо в корпусі з"являться зазори, тоді ремонт неможливий.
Подольськ 132 (СРСР) — 300
Подольськ 142 (СРСР) — 320
Чайка III (СРСР) — 250
Чайка 142м (СРСР) — 350
Мальва (СРСР) — 250
Некерманн (Німеччина) — 250
Науманн (Німеччина)— 600
Верітас-автомат (Німеччина) — 500
3 
1
Коментарі
3