Що ви готові продати, якщо закінчаться гроші?

Мирослав Коваль, 34 роки, Львів, продавець сантехніки:

— Продав би автомобіль. На нього витрачаю до 100 гривень на день. А за­робляю 120. Виходить, працюю, аби гонорово виїхати з-під під'їзду машиною. Понтів багато, а можливостей нуль. Чекаю лише слушного моменту, щоб наважитися збути. Готовий також розпродати старі меблі. Ще від бабусі залишилися. Вона просила не продавати, бо це спогад з її молодості. Якщо не вистачає до зарплати, позичаю тисячу-дві в друга. Він приватний підприємець, має продуктовий магазин. Гроші у нього є і в хороші часи, і під час кризи.

Оксана Ланська, 26 років, Черкаси, вчитель географії:

— Продала б джинсову куртку. Вона на мене великувата. Ще продала б навушники, пару книжок. Ситуацій, коли немає грошей, у мене не буває. Не позичаю ніколи. Недавно заробила на виборах. Також займаюся репетиторством. Коли була студенткою, теж не мала проблем із грошима. Стипендію отримувала 300–400 гривень. У батьків грошей не брала. Заробляла тим, що робила із сусідськими дітьми уроки. Такса — 5 гривень на годину.

Василь Заєць, 55 років, Вінниця, охоронець:

— Маю багато посуду. В нас купував ексклюзивні речі. З усіх країн, де бував, привозив. Не шкода продати килими. Останній раз позичав 500 євро в знайомої. Віддав дочці. Вона летіла в Германію. Переїхала жити туди з чоловіком. Повернув борг за два місяці.

Аліна Дюшенко, 26 років, Полтава, фітнес-тренер:

— Вдома купа старих комп'ютерів, принтерів, сканерів. Лишилися від брата. Він раніше ремонтував техніку, зараз виїхав працювати за кордон. На роботі зменшили зарплату на 300 гривень, якраз час збути весь цей хлам. Має прийти перший клієнт по клавіатуру, віддаю за 50 гривень. Ще казав, може монітор подивиться, прошу за нього 800.

×