"Соняшник сіяти найвигідніше. Але він дуже виснажує ґрунт. На тому самому полі його можна сіяти раз у п'ять років, — розповідає 51-річний Віктор Дудка, фермер із райцентру Михайлівка Запорізької області. — А дрібні фермери сіють через рік, надіючись на більшу вигоду. Потім будякам не можуть ради дати. Після соняшника родять тільки пшениця і ячмінь, ще кукурудза. Найкраще залишити поле під пар, нічого не садити. Обробити гербіцидами від бур'янів. На осінь посіяти озимину".
Дудка має власне господарство — агрофірму ім. Мічуріна. У нього працюють 50 селян. Обробляє 3,5 тис. га у Запорізькій області й 1,5 тис. — на Херсонщині. Найбільшу площу відводить на зернові культури. 2011-го сіятиме соняшник, кукурудзу, гірчицю, пшеницю та ячмінь.
Щороку вносить по 200 кг селітри на кожен гектар. Закуповує по 3,5 тис. грн/т. Це на тисячу дорожче, ніж торік. Якщо економити на добривах, врожаю не буде, пояснює Віктор Іванович. Під кукурудзу та гірчицю додатково вносить комбіновані добавки. Під соняшник — гербіциди. Трактори, комбайни має власні.
— Обробіток одного гектара обходиться приблизно у дві тисячі гривень. Я враховую пальне, насіння, добриво, техніку, зарплати. Із гектара зернових маю до двох тисяч чистого прибутку, із соняшника — до п'яти тисяч. Насіння купую сортове, класу супер-еліта. Потім сію вирощеним на власних полях. За три роки насіннєвий фонд треба оновлювати. Якщо не оновити, будуть дуже низькі врожаї. На власному досвіді переконався. В середньому збираємо 42–45 центнери пшениці з гектара.
Віктор Іванович за фахом інженер-механік. Закінчив сільгоспінститут.
— Положено сіяти озимину з 5 по 25 вересня. Інакше менший буде врожай. Я сію вчасно. Фермери, які не мають техніки, наймають сіяти мої трактори й сівалки. Але мусять чекати, доки ми відсіємося. Буває, і в листопаді сівбу закінчують. Потім озимина невчасно сходить, вигорає на сонці.
— Але чого ніколи не вгадаєш, це погоду. 2003–2004 років літом лупив град. Вибив усе дощенту. Збирали по 2–4 центнери зерна з гектара. А 2007-го ми посадили соняшник на місяць раніше. Літо було посушливе. У сусідів поля вигоріли. Хоча посіяли все за правилами, у травні. А я мав непоганий врожай. Сільське господарство — це лотерея. З 1999 року мені ніколи не виходило напевне вгадати.
Врожай Дудка продає в лютому-березні. Тоді найвища ціна на зерно. Фермер спорудив зерносховища на 10 тис. т. Вони вміщають річний врожай.
— Багато фермерів не мають сховищ. Щойно зібране мусять продавати перекупникам задешево. Ми притримуємо. Зате потім продаємо не посередникам, а напряму — елеваторам, олійницям і млинам. Отримуємо більший прибуток.
Імпортний комбайн окупиться за 10 років
Віктор Дудка придбав техніку американської фірми "Джон Дір". Один комбайн коштує 1,5 млн грн. Сівалки — ще дорожче.
— Доки збирали урожай радянськими, російськими комбайнами, втрачали до 10 процентів. Імпортні комбайни втрачають 0,2 відсотка. Радянські сіялки вносять зерно де глибше, де на поверхні. Воно нерівномірно сходило, вимерзало. Імпортні кладуть глибоко й рівненько. Різниця між нашими комбайнами й імпортними, як між легковиками "таврія" та "фольксваґен". 2001-го ми купили комбайн "Дон". Ледве продали потім. Ми прорахували результати "Джона Діра", затрати на ремонт. Він окупається за 10 років. "Дон", хоч і вдвічі дешевший — невигідний. Ламається, працює повільно.
Переплатив банку півтора мільйона після обвалу гривні
У попередні роки сільгосппідприємства отримували державну дотацію — по 100 грн за 1 га посівів озимої.
— Торік багато обіцяли, але нічого не дали. 2008-го я також втратив. Узяв доларовий кредит на техніку. На початку року курс був 4,8 гривні за долар. А потім обвалився до 10. Зараз долар по 8 гривень. Ми отримуємо дохід у гривні, мусимо купувати долари, щоб розраховуватися із банком. Через обвал гривні я переплатив банку більше як півтора мільйона гривень.
1 
1
Коментарі