48-річна Ірина Антонюк із райцентру Городок на Львівщині чотири роки працювала хатньою робітницею в місцевого бізнесмена. Щомісяця отримувала зарплату $500 — близько 13 тис. грн.
— Таку роботу нелегко знайти. Багатії не беруть людей із вулиці, їм треба перевірених. Бо хатні робітники мимоволі стають свідками їхніх сімейних драм. Бачать, якими вони є насправді. Мені з роботою допомогла подруга, — розповідає Ірина. — Вона працювала в тій сім'ї багато років. Згодом її покликали доглядати маленьких діток. Запропонували вищу зарплату, вона й погодилася. Господарі поставили вимогу: має знайти собі заміну. Просили жінку, яка би добре прибирала, смачно готувала. Але була наче без вух і очей. Я за фахом бухгалтер, довго не працювала і втратила навики. Тому шукала роботу не за спеціальністю.
Родина бізнесмена живе в триповерховому будинку. Унизу басейн та два вольєри з собаками. Дім оточений великим парканом, під охороною. Крім мене, працював ще садівник. У будинку мешкали п'ятеро людей — господар із дружиною, його мама та двоє дорослих дітей подружжя. Вони мають свій бізнес. Більше часу проводили у Львові. Господаря теж рідко бачила. Як правило, удома були старша та молодша господині. Старша — не придиралася особливо. Молодша — залежно від настрою. Іноді жити не давала. Вона не мала чим зайнятися. Свекруха багато читала, щось писала. Невістка переважно їздила по салонах краси, висіла на телефоні.
Працювала по вісім годин щодня. Інколи доводилося на ніч залишитися. Раз на тиждень могла просити вихідний у будні дні. Господарі дуже слідкували за своїм харчуванням. На продуктах не заощаджували. Звільнилася з роботи, коли донька народила первістка. Хотіла допомагати їй з онуком. На своє місце влаштувала подругу.
Львів'янка 57-річна Олена Галамай сім років у грецьких Афінах доглядала жінку, що пересувається на інвалідному візку. Жила разом із господарями та їхнім сином. Додатково прибирала в домі, готувала їжу. Отримувала зарплату 1100 євро — близько 32 тис. грн.
— За кордон поїхала, коли син одружився. Вони з невісткою винаймали квартиру. Захотіла допомогти молодятам придбати власне житло. На роботу влаштувалася через агентство. До мене у цій сім'ї працювала жінка із Закарпаття. Коли вона вирішила повернутися додому, господарі поставили умову: на роботу хочуть лише українку. Також просили, аби була нехворобливою та не надто молодою. Господиня ревнувала свого чоловіка, — каже Олена Галамай. — Жила в одному будинку з господарями, мала власну кімнату. Також дозволяли користуватися стаціонарним телефоном для дзвінків додому. У перший робочий день зустрілася з попередньою працівницею. Вона мала ввести в курс справ. Попередила, щоб я не надто показувала свої таланти. Мовляв, вона у перший робочий день із власної волі напекла господарям булочок. Відтоді це стало її обов'язком. Змушена була вставати о четвертій ранку, аби замісити тісто. Господарі на сніданок чекали свіжої випічки. Я одразу заявила, що не маю пекарських навиків.
Господар, аби розважити дружину, часто возив її на вечерю у ресторан. Мене теж брали із собою. Також на вихідних разом відпочивали на морі. Кожен рік на місяць-два їздила додому. На той час господар або син брали відпустку, щоб нікого не наймати. За стільки років ми здружилися. Коли я сказала, що остаточно повертаюся додому, довго вмовляли залишитися. Півроку чекали, поки в агентстві знайдуть заміну. Від нової працівниці почула, що їй пообіцяли зарплату на 300 євро нижчу, ніж платили мені.
Пенсіонерів розважають п'ятеро людей
— Люблю прибирати, готувати і кимось опікуватися, — каже 42-річна Тетяна Москаленко з Кропивницького. Півтора року працює в Німеччині доглядальницею. Отримує 1,5 тис. євро — 43,5 тис. грн.
— Чоловік влаштувався в приватному будинку садівником і двірником. Отримує теж 1,5 тисячі євро. Подружжя, яке доглядаю, живе у величезній квартирі в центрі Дрездена. Обом по 90 років, колишні лікарі. Дід себе повністю обслуговує. Його дружина не ходить. Пересувається в електричному візку. Готую, перу, прибираю, купую продукти. Донька господарів раз на місяць видає 700 євро на закупки. Цього більш ніж достатньо. У мене щоразу залишається понад 200 євро. Вона мені каже: "Ти економна. До тебе в нас була інша працівниця, то їй завжди не вистачало". Донька господарів дає мені зарплату. А також гроші на дорогу в Україну й назад. Оплатила курси німецької мови.
Часто ходимо з господарями в ресторани. Вони не економлять ні на комунальних послугах, ні на продуктах. Окрім мене, до пенсіонерів додому щодня приходять три жінки й двоє чоловіків. Їх теж найняла донька господарів. Платить, щоб вони батьків розважали — читали з ними, обговорювали останні новини, ходили до бібліотеки.
4 
35413
Коментарі