— Люди знають такі напої, як текіла, піна колада. А про українську запіканку не чули, — каже 38-річний Сергій Рубаник. Виготовляє напої на основі меду.
За освітою — ветлікар. Пасікою займається з 17 років. Живе з дружиною Іриною та двома дітьми в селі Макове Шосткинського району на Сумщині.
— Кілька сезонів підряд збирав чимало меду. Тоді зрозумів — віддавати його оптовикам за безцінь не з руки. Почав виготовляти ставлені медові напої. Ставлений — означає не варений, не пастеризований. Узагалі — це інтрига. Ніколи не знаєш, який напій отримаєш.
Маю господарство в селі Землянка Глухівського району Сумської області. Тримаю там 46 вуликів. За сезон виготовляю 2–3 тисячі літрів питних медів. Настоюємо у діжках, суліях. Додаємо яблука, ягоди, трави. Кількість продукції залежить від погоди, зібраного меду. Ніяких спиртів не вливаємо. Як і передбачає натуральне бродіння, отримуємо міцність до 15 градусів. Нагадує натуральне вино. Із міцніших напоїв готуємо запіканку. У керамічний глечик наливаємо горілки. Додаємо сухофрукти, трави, корінці. Обліплюємо глечик тістом. Ставимо паритися в печі до двох діб.
Село Землянка унікальне тим, що туди не дійшла меліорація. Для бджіл якраз те, що треба. Перший взяток — завжди дикий мед, другий — майже дикий. Третій — із полів. Щоб не було отруєнь бджіл хімікатами, треба не боятися відстоювати свої права. Пасіки реєструвати, об'єднуватися в громадські організації. Знаходити спільну мову з аграріями. Я неправильно починав, тому було всяке: і бджоли труїлися, і доводилося на конях зупиняти трактори. А потрібно заїхати навесні до господаря земель. А далі — папери на стіл: прошу дотримуватися закону про бджільництво й обробку посівів пестицидами.
Покупців шукаю на ярмарках, виставках, фестивалях. Маю постійних клієнтів, замовляють напої для своїх закладів. Пляшка коштує 150–200 гривень.
5 
1
Коментарі