— Якби не фабричні штампи, то ці яйця від домашніх не відрізниш. Доводиться стирати. Їх бере тільки рідина для зняття лаку, — каже вінничанка 57-річна Олена Рогозинська. Перепродує продукти під виглядом домашніх.
У суботу о 6:00 зустрічаємось біля ринку Привокзальний. Йдемо купувати яйця місцевих птахофабрик. Їх продають із машин. Собі беру три десятки по 18 грн. Жінка кладе у відро 120 шт. Вибираємо з темною шкаралупою, щоб були схожі на домашні. Несемо товар додому до Олени Рогозинської, щоб підготувати до продажу. Розкладаємо яйця в кухні на підлозі. Стираємо штампи рідиною для зняття лаку. Потім миємо з господарським милом, щоб не було запаху ацетону. Розкладаємо в лотки з піском. Притрушуємо пір'ям і соломою. На підготовку витрачаємо більше години.
Йдемо торгувати до залізничного вокзалу. Дорогою купуємо кілограм зеленої цибулі, кропу та петрушки. Стаємо на тротуарі неподалік тролейбусної зупинки. Там найбільше людей. Доки немає покупців, складаємо цибулю по п'ять штук у пучок. Перев'язуємо нитками. Кріп і петрушку — по 10 гілочок. Холодно, покупців мало. Продаю десяток яєць за 30 грн. Перекупка свої виставила по 50. За пучок цибулі просимо 10 грн. Кріп, петрушка — по п'ять.
— Свіжі домашні яйця, — повторює Олена. Підходить жінка з коляскою. Просить продати п'ять яєць для дитини. Продавщиця розхвалює, які вони свіжі і як гарно харчуються її кури.
— Ну, для дитини. То й що. Яйця фабричні нічим не гірші, — каже мені, коли покупець відходить. — Там курей правильно годують, дають вітаміни. Не те, що в бабів.
Торгівля йде погано. Рогозинська спускає ціну на 5 грн.
— Домашні, із жовтим жовтком. Як візьмете, не пожалкуєте, — вмовляє перехожих.
В обід приходить ще одна продавщиця зі схожим товаром. Починає з нами сваритися, бо спускаємо ціну. Аби не мерзнути, віддаю Олені два десятки яєць по 16 гривень. Йду додому. Ввечері зідзвонюємося:
— До 16-ї розпродала всі яйця та зелень, — хвалиться. — За день заробила 500 гривень. Я не щодня виходжу з товаром. Частіше на вихідних, щоб люди не запам'ятали. Раз баба стояла, продавала погані яйця. Люди купили, а тоді принесли назад. Закидали тою тухлятиною весь базар. Одягаюся щоразу по-різному. То шапку стару натягну, то хустку. Ті яйця фабричні нормальні. Я й сама їх їм. Не розумію, чим вони відрізняються від домашніх? Хіба що останні втричі дорожчі. А народ зараз помішався на домашньому. Одна жінка постійно приходить і розпитує, якої породи кури, що їдять. Мусила в інтернеті читати, аби знати — що брехати. Раз прокололася. Сказала, що маю білих бройлерів. А яйця продавала з темною шкаралупою.
— Торгівля магазинними продуктами під виглядом домашніх стала прибутковим бізнесом. Ціну накручують в три-п'ять разів. Особливо це поширено в великих містах. Бо там модно їсти здорову їжу, — розповідає бізнес-експерт 32-річний Вадим Лупанов.
— У мене є клієнти, які мають пекарню. На хлібі без дріжджів поміняли етикетку. Написали, що його випікають удома. Продажі зросли. В Києві, Одесі люди вірять: якщо продають продукти біля метро чи на вулиці, то вони точно домашні. Біля станції Лівобережна у всіх продавщиць однакові яблука. Кажуть, домашні. Насправді — польські. У супермаркеті вони коштують дев'ять гривень, а біля метро –12. Таку торгівлю ніхто не контролює, як і ціну товарів. Продавці можуть виставити будь-яку, тільки б купували.
5 
35413
Коментарі