— Хотіли зробити щось корисне для дітей. Вирішили виготовляти будинки з дерева, які можна самому скласти. Так почався наш сімейний бізнес, — розповідає львів'янка 37-річна Ірина Піка. Із чоловіком заснували фірму, яка випускає конструктори.
— Перший конструктор вийшов надто великим, важким і дорогим. Називався "Храм". Складався з більш як 400 деталей — фундамент, стіни, балкони. Його важко було продавати. Почали робити дрібніші набори. Маленькі будиночки з прибудовами, мансардами, гаражами. А потім вирішили створити щось оригінальніше — український аналог "Лего". Це мав бути конструктор із багатьох деталей із пазами. З них дитина може скласти будь-що, навіть дуже великі будівлі.
Перед початком виробництва шукали працівників, які могли б підказати, як робити деталі такого конструктора. На Львівщині є деревообробне училище. Їздили туди, радились із викладачами. Одного з них, Семена Тлустого, наша ідея зацікавила. Він запросив до майстерні. Перший набір випилював уручну. Потім ми показали його 14-річному хлопцеві. Спитали, чи сподобається такий конструктор дитині. Той був у захваті. Зрозуміли, що бізнес буде успішним.
Стали шукати обладнання. Виявилося, що станки з комп'ютерним керуванням дуже дорогі. Навіть вживані. Оформили кредит у банку, знайшли інженерів на Львівщині та Хмельниччині. Вони розробили спеціально для нас кілька станків. При виготовленні дитячих іграшок потрібно дотримуватися суворих санітарно-гігієнічних умов. Робоче приміщення повинно відповідати стандартам меблевого виробництва. Наприклад, вологість повітря має бути не більше 10–12 відсотків. Довго шукали підходящу деревину. Знайомий виготовляв паркет із дуба. Цей матеріал нам підходив. Але він дорогий. Вирішили використовувати частини, які лишаються після нарізки паркету. З часом почали купувати також відходи меблевого виробництва. Така сировина значно дешевша.
Важко було почати продажі. Такого товару ніхто не знав. Перше, що зробили — поїхали на виставку дитячих іграшок у Київ. Пояснювали, як нашим конструктором гратись. Отримали звання "Відкриття року". Отак потроху на виставках вигризали собі місце на ринку. Другий напрям — постійно пишу пропозиції про співпрацю фірмам, торговим мережам. Зараз співпрацюємо з "Антошкою", "Епіцентром". Наш товар купують за кордоном. Партію відправили в Бельгію. Буває, за день надсилаю десятки листів.
Зараз маємо 15 наборів конструктора. Коштує від 80 до 700 гривень. Треба врахувати, що іграшковий бізнес сезонний. Навесні та влітку продажів мало. Восени і взимку — навпаки. Тримаємося лише завдяки тому, що бізнес — сімейний. Чоловік займається виробництвом, я — просуванням, продажами. Нас намагаються копіювати. Кілька разів бачила подібні конструктори в різних мережах. Але бізнес не настільки прибутковий, тому конкуренти відсіюються.
Бізнес окупиться за рік
— Виробництво дерев'яних іграшок окупиться за рік, — розповідає бізнес-консультант 45-річний Сергій Павленко зі Львова.
— У справу треба вкласти від 100 тисяч гривень. Також довести, що товари не шкідливі для дітей. У Києві мали проблему з іграшками, які набивали тирсою. Санстанція заборонила їх продавати. Пояснили — дитина тягнутиме до рота, може вдавитися або сік дерева спричинить алергію. Виробникам таких іграшок важко зайти у великі мережі зі своїм товаром. Там потрібні сертифікати якості з усіма підтвердженнями.
В Україні найбільш популярні м'які іграшки, наповнені синтепоном. Найпростіше виробництво можна організувати за 30–40 тисяч гривень. Окупність — теж рік. Бракує розвиваючих ігор. У дитячих магазинах практично всі — виготовлені в Китаї. Один із найуспішніших в Україні — бізнес на ляльках "Фея". Киянка три роки тому почала власну справу з 7 тисяч гривень. Виготовила серію ляльок. Зараз продає їх по всьому світу.
2 
1