Наталя Швець перешиває шкіряні куртки

 

Вінничанка Наталя Швець, 33 роки, шиє нові шкіряні куртки й дублянки і перешиває старі. Використовує модні тепер мереживо, хутро і вишивку.

1997 року жінка закінчила швейні курси. Чоловік привозив шкіру з Туреччини. Спершу куртки і плащі Наталя шила вдома. Готові речі продавали на Центральному ринку обласного центру.

— Якось моя подружка попросила переробити їй плащ, — згадує Наталя. — Він з шикарної італійської шкіри, але фасон застарів. Річ провисіла в шафі кілька років. Я переробила його на приталений піджак із комірцем-стійкою на "змійці". За роботу отримала 200 гривень.

Тоді Наталі Швець і спало на думку заробляти перешиванням старого одягу. Дала оголошення в газету.

— Почали приносити пальта з хорошої тканини, але немодних фасонів. Пенсіонерки замовляли перешити комірець і кармашки поміняти, — показує майстриня на темно-синє шкіряне пальто з затертим коміром.— Така робота коштує від 50 до 100 гривень.

Молоді люди замовляли змінити фасон, зробити по-сучасному. Приміром, минулого сезону було модно оздоблювати шкіру мереживом. Зараз на шкіряний одяг замовляють тиснені квіткові візерунки.

На обладнання взяла в кредит 2 тисячі доларів

П"ять років тому Наталя відкрила власне ательє "Фаворит". Приміщення орендує в офісному будинку на вул. Кропивницького, в центральній частині Вінниці. На обладнання взяла $2 тис. кредиту. Купила електричні швейні машинки, розкрійний стіл і освітлювальні лампи. Разом із нею тепер працюють дві кравчині. Отримують по 650 грн.

На вішалках в ательє висить кілька шкірянок. На розкроювальному столі порізані шматки хутра. Наталя дошиває темно-коричневу жіночу куртку. Біля дверей оглядає перешиту дублянку клієнтка.

— Це була мамина шубка — довга, дуже легенька і тепла, — каже 17-річна Олена Демиденко. — Але в неї затерлися рукави й кишені. Я замовила переробити її на коротку дубляночку з капюшоном і хутряні унти на липучках. Буду надягати поверх чобіт. За все заплатила 320 гривень.

За оздоблення курток Наталя бере по 50 грн. Перешивання чоловічого одягу на  жіночий і навпаки обійдеться в 300–500 грн. Найдорожче їй заплатили за молодіжну куртку, оздоблену хутром.

— Хлопець приніс на перешиття мамин плащ із подібної до замші дуже тоненької шкіри, — розповідає Наталя. — З лисячої шкурки я зробила комір, а на рукави пришила дві лисячі мордочки. Намучилася з тими головами! Бо тяжко було їх надійно пришити. Зате за роботу дали 2 тисячі гривень. Потім той хлопець друзів своїх привів. Шили в мене куртки.

Мереживо й нитки майстриня замовляє в Одесі. Там удвічі дешевше, ніж у вінницьких магазинах і якість краща. Хутро знайомі привозять їй із Туреччини й Італії. Беруть по 150–250 грн за 1 м. Імпортне — тонке, добре лягає на виробах, пояснює Наталя Швець. З хутром українського виробництва впоратися важко, бо дуже тверде.

Банківську позику вона повернула за два роки. Щомісяця в ательє замовляють 15–20 нових курток і дублянок. Стільки ж приносять на перешивання.

×