Житло в столиці "ТММ" будує з 1994 року. Перший будинок звели на вул. Чаадаєва, 2а. Тепер втілюють 10 проектів у містах України. Вартість компанії $1,18 млрд.
— Заробити мільйон в Україні чесним шляхом можна, — запевняє гендиректор "ТММ" Микола Толмачов, 46 років. Одразу погоджується розповісти про свій бізнес. Запрошує до нового офісного центру на вул. Володимирській — у центрі Києва, напроти Національної опери.
— Ми вийшли на ринок у ту пору, коли будкомпанії одна за одною оголошували себе банкрутами, — каже Толмачов. Процвітало шахрайство. Тоді великі гроші заробляли, поділяючи та забираючи. На нас дивилися косо. Мовляв, навіщо марудитись.
— На початку 90-х усі працювали за бартером. На товарообмін до нас часто потрапляв цемент. Тоді й виникла ідея — вкласти його у зведення житла. Знайшли незавершений об"єкт на Чаадаєва. Перше наше вкладення — вагончик-побутовка, який купили за 300 доларів. А будматеріалів, зокрема цементу, витратили на 100 тисяч доларів.
Як ви заробляли гроші?
— Ми не мали ані комсомольських грошей, ані приватизаційних.
Заробляти я почав у студентських будзагонах. Навчився класти цеглу. Усього опанував 20 будівельних професій. Маю посвідчення. За сім років наскладав на книжку 7,5 тисячі рублів. Після закінчення Харківського авіаційного пішов у аспірантуру, жив у гуртожитку. Мріяв купити власну квартиру в Харкові, бо отримати було нереально. Однак так і не купив. Вклад пропав.
Яка з тих професій найтяжча?
— Підбивач шпал. Студентом я працював і на залізниці. 1989 року ухвалили закон про кооперативну діяльність. Чотири аспіранти Харківського авіаційного, серед них і Толмачов, заснували кооператив, продавали свої науково-технічні розробки. Він проіснував півроку. Кооператори заробили 30 тис. руб. Пустили їх на розвиток власної справи.
Вартість компанії 1,18 мільярда доларів
— Мене призначили командиром зонального загону — 30 студентських будзагонів, — веде далі Толмачов. — Так що будівельний досвід в мене — змолоду. Я керував будівництвом лабораторного корпусу ХАІ. Студенти звели його самотужки. На будмайданчик пішов, щоб заробити на житло. Там освоїв усю документацію, будівельні норми й технологію.
За рік Толмачов разом з друзями відкрив науково-технічний центр.
Узяли в "Укрсоцбанку" кредит на 500 тисяч карбованців. На них закупили три тисячі тонн труб, прокладали по селах газопроводи. Товариство "ТММ" заснував 1992-го. Узялися за спорудження першого житлового будинку.
Хто його купував?
— Бізнесменів, яким потрібне сучасне комфортне житло, і тоді не бракувало. Ми будували квартири "під ключ" — з меблями. Новоселам треба було лише купити білизну, посуд — і можна вселятися. Продавали дорого — по 600–750 доларів за квадратний метр, удвічі дорожче, ніж у середньому по Києву.
Звідки ідея будувати "під ключ"?
— Мій фах — інженер-конструктор. Авіаконструктори забезпечують технічний супровід своїх літаків до самого їх списання. Ми впровадили цю ідею і в домобудування. Прорахували, що вигідніше відразу встановити дорожчі емальовані або метало-пластикові трубопроводи, щоб потім не морочитися із заміною. "ТММ" першими почала ставити пластикові вікна зі склопакетами. Привозили їх зі Словаччини. На той час це була дивина. Установлювали металеві двері, дорогу сантехніку. І досі обслуговуємо свої будинки.
Коли заробили перший мільйон?
— Перший будинок, на Чаадаєва, був для нас збитковим. Зате дешево придбали сусідній довгобуд разом із двома баштовими кранами й опалубкою. Він був у заставі банку. На тому об"єкті мали прибуток. Я заробив свою першу квартиру.
Ми всі мріяли заробити по мільйону. Здається, 1998-го мрія здійснилася. На ту пору "ТММ" мала в обороті майже 12 мільйонів доларів. Потім взялися за проект на вулиці Галі Тимофеєвої вартістю 20 мільйонів. Усього ми здали "під ключ" 14 житлових будинків. Нині працюємо над кількома енергоблоками. Наприклад, реконструюємо ТЕЦ у Києві, на Позняках.
Були фінансові провали?
— Студентом я навчився існувати за три рублі 20 копійок на місяць. Найбільший борг компанія мала 1995 року — п"ять мільярдів купоно-карбованців. 2002-го — збитки в 100 мільйонів гривень. Це був рік виборів, гра без правил...
Як вдалося виплутатись?
— Я прийняв для себе принцип: невдача — крок до успіху. Мене загнали в тупик. У такій ситуації починаєш усвідомлювати власні страхи. Збираюся з силами, щоб змінити те, що можу. Або набираюся терпіння, якщо змінити несила. Бізнесом не повинні керувати емоції. Якщо нема позитивної ідеї, треба відкласти прийняття рішення на наступний день. Не дозволяти брати над собою гору емоціям.
Я працював над собою з дитинства. 8-й клас я закінчив погано. Мама казала: "Тобі пора йти в ПТУ". А я хотів вчитися у вузі. Ходив у авіагурток, мріяв стати авіаконструктором. Наполегливості не бракувало. Зрозумів: знань бракує. Сам собі поставив завдання, шукав, де можна вчитися. У Московський авіаційний інститут добирався електричками. Довідався, що немосквичів не приймають. Мій тато — шахтобудівник, мама — інженер-хімік в інституті чорних металів. Зв"язків не було. 9–10-й класи я провчився по 18 годин на добу. В відмінному атестаті було лише дві четвірки і я вступив у ХАІ.
1961, 8 липня — Микола Толмачов народився в м. Торез Донецької обл. Мати — інженер-хімік, батько — шахтобудівник
1968–1978 — навчання в СШ N6 м. Донецьк
1978–1987 — навчання в Харківському авіаційному інституті за фахом інженер-механік літакобудування, аспірантура
1989 — з друзями засновує науковий кооператив
1990 — засновує науково-технічний центр "Синтал"
1992 — заснування компанії "ТММ"
1997 — компанія заробила перший мільйон
2001 — нагороджений Хрестом пошани "За відродження України" II ступеня
2004 — початок будівництва житлового комплексу "Тріумф" в Києві
2005 — віце-президент Української будівельної асоціації
2007 — нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня
3 
1
Коментарі