Вправна кравчиня столичного ательє за місяць може заробити $500. Але туди беруть досвідчених майстринь. А починати кар"єру найкраще на прогресивному швейному підприємстві. На фабриках одразу багато не заплатять. Зате влаштуватися не дуже складно. А головне — освоїти сучасне обладнання й вивчити різні процеси швейного виробництва.
— Найчастіше на фабрику "Воронін" приходять вчорашні випускники училищ і коледжів, які проходили у нас практику, — розповідає керівник торговельного дому "Воронін-Україна" Михайло Воронін, 68 років. — Перші два місяці майстер допомагає їм освоїти обладнання. Молодому працівникові платять мінімум — 700 гривень. Вивчив один процес, можна перейти на складнішу операцію. Щопівроку переглядають зарплатню.
На фабриці діє система бонусів: премія 10–50% від зарплати. Хто працює гірше — надбавку зменшують. Кваліфікований працівник заробляє до трьох тисяч гривень.
— З-за кордону привожу відео: як працюють там швейні фабрики. Наші дівчата швидко вчаться і роблять не гірше, — каже Михайло Львович.
Фабрика стала своєрідною школою для швачок, кравців, технологів, художників і конструкторів. Тут працюють на техніці, про яку досі лише чули, — на підприємстві найновіше машинне обладнання: автомати і напівавтомати.
— Щороку у нас проходять практику десятки учнів коледжів і училищ з Києва й Білої Церкви, — розповідає майстер розкрійного цеху "Вороніна" 61-річна Валентина Порушкевич.
Пані Валентина на фабриці працює понад 40 років. Починала швачкою, потім була прасувальницею, бригадиром, майстром, начальником зміни і головним спеціалістом.
— Стараємося навчати так, щоб робітник знав багато процесів. Більше вміє — більше заробить, — каже, протираючи скельця окулярів, пані Валентина. — Після училища чи коледжу приходять із 4–5 розрядом. На фабриці можна отримати найвищий, шостий.
21-річні сестри-близнючки Ірина і Наталя Семенюк із Фастова закінчили Білоцерківський технолого-економічний коледж. Проходили на фабриці практику, отримали диплом і прийшли сюди на роботу.
— На фабриці "Воронін" ми з сестрою працюємо рік, — розповідає Ірина Семенюк. — Отримали диплом за фахом кравець-закрійник. Уже встигли освоїти кілька процесів. Раніше трохи попрацювали на Фастівській швейній фабриці "Козак", шили жіночий одяг. Обладнання там гірше і заробіток менший. Тут моя робота називається "топ-топ" — скріплюю борти підкладки.
— Хочемо продовжити освіту без відриву від виробництва, — доповнює сестру Наталя Семенюк, яка працює на прасуванні деталей. — Так робить багато хто на фабриці. Керівництво це заохочує.
"Через два-три роки непогано шитиме"
— Досвідчений кравець сьогодні на ціну золота, — каже власниця приватного київського ательє Юлія Романова, 27 років. — Ми шиємо одяг для жінок: весільні, вечірні, випускні сукні, пальта і ділові костюми. Замовниці хочуть мати ексклюзивні речі. Іноді блузку із шовку чи шифону буває складніше пошити, ніж пальто чи костюм.
Вправний кравець має уявляти, який вигляд матиме плаття чи костюм. Він після примірки готує виріб до пошиття.
— Майстерність кравчині залежить від того, чи багато речей і якої складності вона пошила, — розповідає пані Юлія. — Людина, яка займається індпошиттям, швидше набирається досвіду.
За кожне замовлення в ательє кравець отримує 30% вартості роботи. Сукня чи костюм коштують 500–1000 грн. За тиждень майстер шиє два костюми.
— Кравчиня невеличкої майстерні має знати декілька процесів, — каже керівник столичного авторського ательє Олена Кушнір, 34 роки. — Одна людина і кроїть, і шиє. Потрібно постійно підтримувати свій рівень — з"являються нові матеріали й технології.
Якщо є в кого вчитися, початкуюча кравчиня через два-три роки непогано шитиме, каже Олена. Але в своє ательє старається брати людей, які вже мають практику.
Ательє пані Олена відкрила зовсім недавно. Своїм робітницям платить підрядну платню — залежно від кількості пошитого. За місяць кравчиня заробляє до двох тисяч гривень.
3 
1
Коментарі
1