— Відкрити бізнес у Польщі легко. Процедура реєстрації компанії займе кілька годин. А от розвивати його — складно, — каже 29-річна Христина Подолян із Херсона. Шість років тому переїхала з родиною до польського Вроцлава.
— Вдома мали магазини для художників. На швидкий дохід у Європі не розраховували. Хотіли відкрити кав'ярню та магазин дитячого одягу. Щодо останнього, то за рік зрозуміли — треба закривати. У Польщі сильні великі мережі одягу. Вони продають товар із низькими націнками, заробляють на обороті. Ми ж звикли виживати за рахунок великої націнки.
Наша кав'ярня "Гніздо" стала успішніша, ніж магазин. Її відкрили в центрі міста на прохідній вулиці. Готуємо каву, сніданки, випічку, десерти. Цей ринок у Польщі теж дуже насичений. Багато мереж-конкурентів, яких немає в Україні: "Старбакс", "Коста кофе" тощо. Тому перед відкриттям треба продумати оригінальну концепцію, підхід. І вкладати в бізнес не останні гроші. Варто бути готовим, що він окупиться найменше за рік.
Під час карантину держава допомогла підприємцям платити зарплату персоналові, скасували орендну плату за приміщення. Більшість наших працівників — українці. Вони отримали від 300 до 430 євро допомоги протягом двох місяців карантину — 9–13 тисяч гривень. Це більша частина зарплати, що мають у звичний час.
30-річні Тетяна Соколова та Тарас Трюханов мають кав'ярню в польському Кракові. Починали з пересувного кафе, але такий бізнес у Польщі виявився неефективним.
— Ще до переїзду за кордон знали: працюватимемо самі на себе. Спочатку вирішили вкласти гроші в пересувну кав'ярню, що популярні у великих українських містах, —розповідає Тетяна. — Автомобіль, з якого мали продавати каву, купили за 1,5 тисячі доларів. У багажнику встановили кавову машину, раковину. Їздили по місцевих ринках. Але швидко зрозуміли, що це невигідно. Поляки переважно беруть розчинну каву по 20 гривень з термосів. Ми продавали заварну по 40.
Культури вживання кави на вулиці тут немає. А от їжу навпаки охоче купують — картоплю фрі, хот-доги. Ми орендували місце на майданчику для бусів, з яких продають їжу. За рік поставили стаціонарний кіоск. Клієнтів одразу побільшало. Перші півтора року там працював Тарас. Коли стали на ноги, вирішили відкрити кав'ярню. У центрі міста якраз звільнилося невелике приміщення. Ремонт робили самі. Прикраси на стіни я сплела спицями. Пізніше плетіння стало другим бізнесом. До нас почали йти на майстер-класи. Одне заняття коштує 650 гривень.
2 
35413
Коментарі