США: офіціантам дорогих ресторанів обов"язково залишають "на чай" 25% від суми замовлення. У недорогих — 10%.
Австралія, Японія: давати чайові заборонено. Вважається, що хороше обслуговування — це посадовий обов"язок. Пропозицію винагороди сприймають як образу.
Австрія: за обід у ресторані можна не платити, якщо офіціант не відгукнувся на три поспіль прохання принести рахунок.
Швеція, Данія, Норвегія: 7–10% чайових ресторани включають у чек. Додаткової плати не вимагають.
Франція: офіціанти не мають зарплати. Заробляють лише на чайових. 15–16% від суми замовлення включають у чек. На столі додатково залишають 1 євро.
Німеччина: плата за обслуговування включена у вартість послуг барменів. Постійним клієнтам бару пропонують безплатну чарку. Офіціантам залишають 5%.
Болгарія, Єгипет, Словенія, Угорщина: офіціантові залишають 5% від суми за чеком.
Італія: чайові включають у рахунок у ресторані як плату за обслуговування — від 5%.
Греція: Чайові вважають обов"язковим внеском за обслуговування. Платять 10% від вартості замовлення. Із грецької чайові — "філодорима" перекладають як "дружній подарунок".
Росія: Чайові дають лише в ресторанах, 5–10% від суми замовлення. У чек їх не вписують.
Як офіціанти добиваються більшої винагороди
— Особиста увага. Офіціант пропонує страви "для наших особливих гостей". Клієнтів та їхні замовлення запам"ятовують. Наступного разу пропонують ті ж страви.
— Офіціант представляється. Це справляє психологічний вплив: клієнт має справу не просто з працівником, а з конкретною людиною.
— Після кожної страви питають, чи подобається вона.
— Приховані чайові — додаткові страви чи напої, які коштують дорого.
— Клієнта спонукають зробити замовлення за столом, а не біля каси їдальні. За обслуговування беруть націнку 5–10%.
— Якщо рахунок виписують від руки — ціну страви "випадково" завищують на 1–5 грн.














Коментарі