Василь Савонік у сезонні дні збирає по 150 кілограмів огірків

 

Мешканці Володимирецького району Рівненщини будують теплиці. У прохолодному кліматі вирощують великі врожаї огірків.

У селі Собіщиці мешкає понад 800 людей. До райцентру — півгодини їзди. Тепличний бізнес має половина селян. Частина фермерів — багатодітні родини.

Найбільші врожаї мають сім"ї Червачів та Савоніків. Обидві родини мають великі парники, в яких вирощують огірки з середини весни до кінця літа.

— Перші огірки збираю у квітні, — розповідає 39-річний Василь Савонік. — У цей час на них найкраще заробляти. За кілограм можна виручити до 17–25 гривень. Нині ціни впали до 1,5 грн.

— Але і це вигідно, — втручається в розмову дружина Галина. — Тепличні овочі вже відходять, проте їх охоче купують. Володимирецькі огірки відомі так само добре, як помідори із Заліщиків.

Родина вирощує огірки 12 років. За цей час побудували цегляну хату і дві теплиці.

У Савоніків 11 дітей — шестеро синів і п"ять доньок. Найменшому Павлу виповнився рік. Батько тримає його на руках.

Галина з доньками миє на дворі огірки. Почищені складає у трилітрові банки з пахучими травами.

— Буду солити на зиму. Закрутила вже 60 банок, — демонструє на полиці в сарайчику. — Родину маю велику. Але всіх огірків нам все одно не переїсти.

Більшу частину врожаю Савоніки збувають заготівельникам. Віддають під реалізацію, а гроші отримують лише після продажу. Так само роблять і сусіди.

Продавцям фермери довіряють.

— Це наші сільські хлопці. Вони мають фури, їздять із огірками по всій країні, — пояснює Василь. — Ми щоразу здаємо їм по 2–3 тонни овочів. А вони вже самі вирішують, куди везти. Буває, продають половину товару у Львові, іншу — в Києві.

— Коли настає сезон, знімаємо по 500-600 кілограмів огірків на тиждень, — каже дружина Галина. — Допомагають діти й сусіди.

Кожні 10–15 хв. біля будинку Савоніків зупиняються автомобілі. Туристи їдуть відпочивати на Біле Озеро, питають дорогу. Часом купують свіжі огірки.

Утримання теплиці потребує значних коштів. На будматеріали, опалення та добрива іде по кілька тисяч грн щорічно.

— Оця менша тепличка, обійшлася у 2 тисячі доларів, — показує господар. — Має розміри 14 на 40 метрів — це 6 соток землі. Поставив рік тому.

Велика теплиця на 20 соток стоїть біля поля вже 5 років. Із неї Савонік має найбільший прибуток. Щоб парник краще тримав тепло, зробив подвійну покрівлю з поліетилену.

Коли в спеку треба знизити температуру, фермер обприскує стіни гашеним вапном.

— Огірки люблять вологу і тепло, — зауважує. — От зимою на опалювання витрачаю по 70–80 кубів деревини щомісяця. Дехто ставить у тепличках ліжка й там ночує. Але я боюся вчадіти.

Майже усі селяни в Собіщицях вирощують голландські сорти огірків. Вони самозапилюються й добре плодоносять.

— Популярні "Амур" та "Мірабелла". І в мене теплички ними засаджені, — веде далі Савонік. — Раніше була морока з вітчизняним "Роднічком" — бджіл заманювали медом, водою з цукром. Мало не руками заганяли в теплиці.

Василь розповідає, що першим за огірковий бізнес на Володимиреччині взявся Степан Черевач із Більської Волі. Ще 1980 роках мав власні великі теплиці, добре заробляв.

— Нині справу перейняли його сини — Володимир та Степан-молодший. У них теж хороші врожаї,— хвалиться господар. — Перші хлопці-фермери вже розбагатіли і виїхали в Сполучені Штати.

Огірки вирощують селяни не тільки в Собіщицях, але й в Більській Волі, Мульчицях, Старій Рафалівці, Рудці, Суховолі та інших північних селах.

×