Олениця з Кутківецького лісу два тижні приходила до самця оленя європейського білого в міський зоокуточок тернопільського парку Топільче. Спеціально для нічної гості відчинили ворота, але вона не наважилася зайти за загорожу. На жовтень-листопад в оленів припадає "шлюбний" період. Тоді вони ревуть — подають сигнали протилежній статі.
Парк Топільче розкинувся на 66 га між житловим масивом Дружба і тернопільським ставком. Через дорогу, за 150 м, починається Кутківецький ліс. У зоокуточку парку утримують шість європейських оленів, 12 лебедів, чотири качки, три фазани, п"ять павичів, дві кози, четверо коней, поні та осликів.
За хвірткою огорожі зоокуточка гавкає пес.
— Не бійтеся, він припнутий, — 57-річна завідувачка парку Марія Козубай махнула в бік собаки рукою. Той заховався.
Біля металевої сітки-огорожі лежать олені.
— Ходіть-но сюди, мої маленькі, — 41-річний Андрій Хім"як, який доглядає за тваринами, висипає з відра на землю овес. Олені не поспішають підходити. Лише самець із розлогими рогами наближається.
— Нікого не допустить до вівса, доки сам не наїсться, він тут вожак, — каже чоловік. — Улітку ми вчепили на огорожі табличку, щоб люди не годували тварин. Самець чухався об сітку. Табличка впала і зачепилася на рогах. Олень тиждень так і ходив із написом "Годувати тварин заборонено".
Нині в оленів "шлюбний" період — почався гон. Увечері працівники парку чують дивні звуки, які важко описати словами. Здається, ніби хтось трубить і реве. Це олень чує самку і за десяток кілометрів подає сигнали.
— Ми такого переполоху наробили, — Андрій поставив порожнє відро на землю і витер руки об куфайку. — Коли випав сніг, уранці за сіткою я побачив сліди копит. Думав, що олені поперестрибували через сітку і повтікали. Порахував, усі шість. Ми з сторожем придивилися, а сліди крупніші. Виявилося, на голос самця з лісу приходила дика олениха. Перестрибнути до нашого "кавалєра" не змогла. Потопталася навколо огорожі, але лазу не знайшла. Ми навіть якось на ніч не закрили одні ворота. "Дама" побоялася зайти за металеву сітку. Вона вільна.
— Олені могли податися на волю? — питаю.
— Нє-є-є, бо колись уже вони гуляли по парку. Ми забули закрити ворота. Увечері всі повернулися — і зразу до годівниці, — каже Марія Козубай і показує в бік дерев"яного корита на високих ніжках. — Не звикли до волі.
— От олениха не така. Зо два тижні ходила, а тепер уже не видно слідів. Певно, знайшла собі іншого "кавалєра", чи собаки налякали, — припускає Андрій Хім"як.
2 
1
Коментарі