Вівторок, 27 березня 2007 17:34

Шегині називають найбагатшим селом України

Автор: фото: Христина ШЕВЧУК-СТАРЕЦЬКА
  Пенсіонер Михайло Танечник скаржиться сільському голові Шегинь Степанові Парасці (ліворуч), що водії вночі часто сигналять і заважають людям спати
Пенсіонер Михайло Танечник скаржиться сільському голові Шегинь Степанові Парасці (ліворуч), що водії вночі часто сигналять і заважають людям спати

Село Шегині Мостиського району Львівської області називають одним з найбагатших в Україні. Розташоване воно на кордоні з Польщею, на перетині міжнародних залізничних, автомобільних та пішого переходів.

До Шегинь зі Львова можна доїхати за 1,5 год. При в"їзді стоїть розкішна колиба, за кілька метрів од неї — модерний римо-католицький костел. Половина із 300 ошатних і гарно прибраних дворів — великі кам"яниці з кованими огорожами. Майже на кожному подвір"ї машина, подекуди — дві-три.

— Люди заробляють на життя "човниковим" бізнесом — носять через кордон горілку й цигарки, — каже сільський голова Шегинь Степан Параска, 54 роки. — За день мають 25–50 гривень. Якщо беруть норму (через кордон можна перевозити блок сигарет і 1 л горілки. — "ГПУ"), щомісяця заробляють до 900 гривень.

У п"ятницю в сільського голови приймальний день. Біля кабінету шестеро людей. Просять підписати документи для оформлення закордонних паспортів.

— Кожні три місяці замовляю новий, — каже висока худорлява жінка в чорному береті. — Минулого тижня митник останній штамп поставив. Сміявся, що мій паспорт, як календар. До Польщі ходжу щодня. Як на польській стороні погана зміна, беру норму — блок сигарет і дві півлітрові пляшки. А як добра — більше.

Степан Юрійович пропонує пройтися селом. Населення Шегинь — 1100 чоловік. Через кожні кілька хат — бари, продуктові магазини, ґуртівні. На вітринах написи польською: "Запрошуємо на покупки за українськими цінами".

— У селі зареєстровано 62 суб"єкти підприємницької діяльності, — хвалиться голова. — Страхові компанії, філії ощадних банків, аптеки. Минулого року ми на 129 % перевиконали бюджет. Газифікацію села завершили, збираємося відремонтувати дорогу, Народний дім, вуличне освітлення.

Поляки великими торбами вивозять цукерки, масло

Серед людей, які з торбами бігають крамницями, більше поляків. Вони купують горілку, сигарети і просяться до хат, аби сховати товар під одягом на собі. Голосно розмовляють і лаються.

— Через піший перехід щоденно переходить 5–6 тисяч людей, — каже голова. — Поляки великими торбами вивозять цукерки, масло, бо вони в нас якісні. А українці їдуть за дешевими польськими ковбасами, маргарином.

Параска розповідає, що в селі Медика, яке через кордон сусідить із Шегинями, збудували великий супермаркет.

— Певно, спеціально для українців. Там дешеві ціни, але продукти неякісні, часто протерміновані. Ковбасу продають по кілька злотих за кілограм, але м"ясом у ній не пахне — одна хімія. Якщо проїхати далі, до Перемишля — продукти дорожчі, але якісніші.

За сільською радою починається півкілометрова черга автомобілів, яка тягнеться аж до кордону. Коли на митниці "добра зміна", машин утричі більше. Вночі неможливо заснути.

— Із водіями воюю п"ять років, відколи головую, — веде далі голова. — Вони один наперед одного лізуть, виїжджають на зустрічні смуги, тротуари, бордюри. А як фури наїдуть — справжня катастрофа.  Даїшники годинами не можуть корки розігнати.

Від гулу машин найбільше страждає родина Дудків. Їхня хата розміщена найближче до пункту пропуску.

— Перед приїздом Папи Римського митники поставили паркан, — каже господиня Ольга Дудка, 47 років. — Огорожа трохи захищає від шуму. Раніше ми зовсім не спали. Машини як почнуть о другій ночі сигналити — до самого ранку не стихають.

Сусід Ольги Михайло Танечник, 73 роки, пояснює, що сигналять через прикордонників, які пропускають автомашини без черги. Показує на 50-метровий металевий паркан уздовж дороги, який не дозволяє їхати на обгін.

— Поставили після того, як люди вночі з граблями вибігали. Я й сам молотком водіїв лякав.

Шегинівці зверталися до губернатора області Петра Олійника, щоб зробили в селі об"їзну дорогу. Два роки тому приїжджали зі Львівського автодору, накреслили чорновий варіант проекту.

— Усе зупинилося, — пояснює голова. — Доки проект не готовий, не можемо людям виділяти ділянки під забудову. Іномарки їздять з шаленою швидкістю. За п"ять років на трасі четверо наших односельчан загинуло. Незабаром встановимо п"ять лежачих поліцейських — не розженуться.

Українці і поляки переходять кордон окремими чергами

На пішому переході в Шегинях, де прикордонники штампують паспорти, заходять двома чергами. Однією ідуть українці, другою — іноземці.
— А в середині всі з"єднуються в загальну чергу, — бідкається 36-річна Марія Ковтун із міста Мостиська Львівської області. — Поляки, яких завжди більше, нахабно відштовхують нас, блокують вхід і просуваються без черги. Одного разу я чотири години чекала, щоб штамп поставили.
На польській стороні іноземці й поляки йдуть через окремі проходи.
— Дві черги передбачені й на українському кордоні, є навіть спеціально обладнані доріжки, — запевняє сільський голова Шегинь Степан Параска. — Але митники кажуть, що їм бракує кадрів.

Зараз ви читаєте новину «Шегині називають найбагатшим селом України». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі