24-річний львів"янин Володимир Кулик мав усього три години, аби показати іноземцеві Львів. Одначе Кулик виплутався із халепи, а 23-річний поляк Кшиштоф поїхав на батьківщину, переповнений враженнями.
— Із Кшиштофом я познайомився на "асьці" в Інтернеті. Стали справжніми друзями. Цього літа він приїхав на екскурсію до Львова, відірвався від групи на три години під вечір. Попросив мене показати, як це "водити козу". В Інтернеті я намагався йому це пояснити, але він ніяк не міг зрозуміти, — розповідає Володимир.
"Водити козу" вміє кожний справжній львів"янин. Ця стара народна забава зводиться до того, що треба випити по 100 грамів горілки в кількох кнайпах. Постійна зміна атмосфери і часті переходи на свіжому повітрі сприяють правильному травленню, а головне — душевній розмові.
— Ми зустрілися біля площі Митної, тому й кнайпи я обирав у центральній частині міста. Популярні кав"ярні та кафе оминав цілеспрямовано. Там часто немає місця — то нащо тратити дорогоцінний час? — пояснює Кулик.
Найперше повів туриста у "Бернардинський дворик". Цей заклад ніби схований у стіні на площі Митній. Інтер"єр кнайпи — понуре підземелля із важким кованням на стінах. Темно, але на кожному столі свічка. Там до горілочки подають дешевий, але надзвичайно смачний салат "Гарматка". Сухарики та квасолька, заправлені часником, дуже сподобалися Кшиштофу.
— Він аж не тямився від цієї страви. Перша "соточка" пішла, як теща під лід. Вогники в очах друга символізували, що він прагне продовження свята! — на цих словах Володимир жартома гримає кулаком по столу.
Перша "соточка" пішла, як теща під лід
Наступним пунктом став ресторанчик "На Розі". Він розташований на вулиці Винниченка, неподалік тої ж Митної. Нещодавно там зробили ремонт. Заклад із совдепівської їдальні перетворився в приємне місце для зустрічей. Є там і свій дворик. Не такий відомий, як "Італійський" — тому й людей менше. Тамтешні власники вочевидь поважають "поводирів кіз", бо в меню є квашені огірки.
— У Польщі їх переважно маринують. Тому Кшиштоф трохи скривився, скуштувавши шматок кислого огірка із запахом дубової бочки. Але коли пізнав усю глибину смаку в поєднанні з холодною горілкою, то аж чмокнув, — Володимир показує, як саме "чмокнув" його польський приятель.
Далі приятелі попрямували в "Ардею" — невеличке кафе на вулиці Братів Рогатинців.
— Зелені стіни "Ардеї" розчулили Кшиштофа. За наступною "дозою" він почав розповідати про життя. Трохи втратили відчуття часу. А усмішка офіціантки Миросі так зачарувала Кшиштофа, що він навіть було відмовився від наміру продовжити "водити козу". На щастя, потім таки прислухався до моїх роз"яснень, і ми попрямували далі, — продовжує Володимир.
Він потягнув захмелілого поляка у кафе "Квітка" — навпроти головного входу в Ратушу. У дні сесії тут проходу немає від депутатів та журналістів. Їх тут часом можна налічити зо два десятки, хоча в приміщенні всього п"ять високих столиків без стільців.
— У четвертій "точці" вирішили трохи призупинити нашу ходу до найближчого витверезника. Замовили лише по 50 грамів із лимонним соком. Кислятина заставила запрацювати мозок, і ми з Кшиштофом приготувалися до вирішального бою. Саме тоді він подивився на мене, ніби згадав щось дуже важливе. "С-а-л-о!" — по літерах прокричав він, — згадує Кулик.
Сало з часником виявилося в меню "Корчми" на Руській. Там, на другому поверсі за дубовими лавами, приятелі завершили водіння кози. Таймер показував, що зустріч триває 2 години 45 хвилин. Через 15 хвилин польський друг мав бути на площі Митній.
— Коли я його садив в автобус, Кшиштоф обійняв мене на прощання і тихо промовив: "Нічого вони не розуміють". Він мав на увазі мандрівників-поляків, які згаяли цей час на оглядини пам"яток архітектури, — так Володимир завершив розповідь про "водіння кози".
4 
1
Коментарі