Упродовж останніх 46 років на Грибовицьке звалище (за десять кілометрiв від Львова) звозять усе львівське сміття. 58-річний Володимир Гринько вже вісім років "працює" тут. Жартома називає себе "сортувальником сміття".
Під"їжджає сміттєвоз. За лічені секунди його обступають люди. Вони — не "бомжі". Всі мають теплі домівки, а на смітник щодня приходять, як на роботу. В руках у кожного свій інструмент: палиця, вили, саморобні граблі. Щойно з контейнера висипалося сміття, "сортувальники" заходжуються перетрушувати його, складаючи на окремі купи картонні коробки, пляшки, пластикову тару. Розмовляти не погоджувалися, відверталися. Якась жінка навіть натягла на голову брудну картонну коробку, лиш би на неї не дивилися...
Володимир стояв осторонь. У нього саме обідня перерва.
— Я автослюсар, але для мене в місті не було роботи, — почав, ніби виправдовуючись. — Я й тепер би на щось краще поміняв. Коли дивлюся телевізор, то там усе так гарно, а насправді зовсім не так.
Замовк. За якусь хвилину додав:
— Тепер тяжко працювати, холодно. Руки мерзнуть.
У Львові Гринька не відрізнити від інших городян — голений, по-іншому вбраний. Мешкає на вулиці Щурата. Дружина працює двірничкою, діти вчаться в одному зі львівських університетів.
— Важко було. Грошей ми з жінкою не мали, а їсти треба було. Та й діти... От я і пішов на звалище. Думав, тимчасово, — розповідає Володимир й кидає поглядом на смітник. Киває на купу паперу, продовжує. — Нині збираю картон. Так і заробляю.
— І скільки з того маєте?
Володимир трохи помовчав, видно, щось підраховував.
— Так, як вони кажуть, то десь з тисячу виходить.
Хто ті "вони" — з"ясувати не вдалося. Володимир відмовився розкрити "комерційну" таємницю. Зібраний папір чи пластик сміттярі збувають одразу на звалищі. За сміттям під"їжджають машини. Ціну одного кілограма ніхто не називає. Звичайно, тут її занижують. У Львові за кілограм макулатури дають 18 копійок.
— Вони не хочуть працювати на городах. Певно, то затяжко для них, — каже про сміттярів мешканка села Грибовичі 39-річна Галина Біла. — Ідуть на звалище і щось збирають. Там ніякої гігієни, це ж для здоров"я шкодить. Вони там і їдять, і сплять.
Невдовзі сміттярам доведеться шукати інше "місце праці". З 1 липня сюди припинять привозити відходи. Закриття смітника триває вже кілька років.
Іще в листопаді 2000 року Львівська обласна рада ухвалила рішення про створення нового звалища побутового сміття зі Львова. Але досі жодна сільрада не погодилася надати свою територію під такий небезпечний об"єкт. Досі не знайшли ділянку і для спорудження сміттєпереробного заводу. Львівські чиновники планують залучити для цього гроші французьких інвесторів. За словами заступника міського голови Львова Ігоря Базарника, 40 років, це питання необхідно вирішити у найстисліші терміни, а не чекати до 1 серпня.
У районі тим часом усерйоз побоюються наслідків весняної повені — талі води зі смітника можуть занапастити всю землю довкола.
Міський смітник працює третій термін
Звалище функціонує з 1959 року, втричі довше, ніж дозволяють норми та правила. Смітник займає територію трохи більше 33 га і сягає 45 м заввишки. За роки експлуатації тут нагромадилося майже 8,4 млн т промислових і побутових відходів. Іще одним болючим місцем для району є озера кислих гудронів (11 га). Грибовицький смітник занесений до переліку 100 екологічно найнебезпечніших об"єктів України.
Воду із сільських криниць біля звалища не п"ють
Закриття звалища не призведе до миттєвого вирішення проблем селян з навколишніх сіл (Грибовичі, Малехів і Збиранка). Якщо у Грибовичах за кошти Львівської міської ради побудували школу, то в Малехові її досі немає. Діти із села Збиранка змушені ходити до школи через територію смітника. Водогін, який п"ять років тому збудували за кошти бюджету Львова, постійно виходить з ладу, а вода у криницях узагалі непридатна для вживання.
2 
1
Коментарі