Сировари та пастухи корів (бовгари) з полонини Кринта на гірському хребті Кринта-Скупова перетворили традиційне заняття на прибутковий бізнес. Молоді хлопці другий рік поспіль збирають на випас корів та виготовляють сири, які продають.
Справа має великі перспективи, вважає ватажок Василь Кіромощук. Про це розповідає Ukrainer.
Василь Кірмощук — наймолодший ватаг у регіоні. Йому — 22 роки. Родом хлопець із селища Верховина. Його родина займалася цією справою: один дід був бовгаром, інший — ватагом. Батьки Василя також тримали корів. У 12 років він уже самостійно міг впоратися з усією роботою — був ватажком та варив сир. Батьки допомогли Василю почати свою справу.
"Ми стараємось зараз щось змінити, але тримаємось традиційного. – каже Василь. – Це пішло в попит. Кожна країна свій сир робить, старається того триматись. От і ми тоже. Люди зрозуміли, що це смачно, що це екологічно чисто, без добавок".
Худобу на випас пастухи збирають у господарів із довколишніх сіл. Цьогоріч у стаді було 62 корови, 30 телят та 13 коней. Торік зібрали 110 голів. Незважаючи на великий попит на сир, більше худоби брати не потрібно — кожне пасовище розраховане на певну кількість голів.
Робітників у свою команду Василь набирає навесні. На робочий сезон достатньо 7 людей. Зараз серед бовгарів багато юнаків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Музеї сиру навчають обирати продукт
"Сіли за стіл, випили фляшку горілки, договорилися за ціну. Всьо, як має бути, — розповідає Василь. — Оце наш наймолодший — йому 10 років. Уже корови водить, починає так, як я. Тоже його кортить. Каже мамі, що не хоче в школу, а хоче в полонину. Це треба любити цю роботу, це відповідальність".
У команді є ватаг, який готує їжу, збирає молоко та виготовляє з нього сир. Є бовгари, які пасуть корів, та ватрачок, який підтримує вогонь у ватрі для коптіння сиру. Працюють від 9 ранку до 15-ої години. Восени за день зі стада корів можна зібрати до 150 л молока. Навесні — до 300 л. Сировари з Кринти використовують коров'яче молоко. Восени за день можна зробити 25 кг сиру, влітку — 50 кг.
Окрім солі, інших домішок у сири не додають. З вечірнього молока зранку збирають вершки — для масла та сметани. Сметану бовгари зазвичай залишають собі, а масло та сир йдуть на продаж. Продавати молочні вироби Василю допомагає батько. У чоловіків є свої покупці серед місцевих та у Львові. Щоби сир не зіпсувався під час перевезень, його кладуть у герметичний посуд та тримають у холоді. Дохід від такої справи не фіксований.
"Залежить як міряти, — каже Василь. — Зараз у мене грошей нема. То, шо за літо зароблю, то всьо працівникам віддаю. А та продукція, що в мене є, то я її продам і то в мене лишається. Вкінці буду знати скільки вийде".
Із власниками дійних корів бовгари розраховуються сиром. За дві корови в середньому можна отримати 130 кг бринзи за сезон. Якщо корова недійна — господарі платять бовгарам гроші за випас.
Василь вже має замовлення на наступний рік. Переживає лише за місце — на полонину можна взяти лімітовану кількість голів.
Хоча сироварів та бовгарів стає все менше, місцеві стверджують, що справа розвивається. Два роки тому відкрили нову полонину для випасу.
Іван каже, що у відновленні полонин зацікавлені не лише бовгари, але й селяни, які мають вдома господарство. Окрім того, ця справа допомагає підтримувати регіон — сюди приїздять туристи. З кожним роком їх стає все більше.
"Ясно, що за кордоном більше, але треба тут робити, розвивати свою країну. І потім, може, у майбутньому, воно піде за кордон. Надіюся, що за пару років розвинемося, розкрутимося, і буде попит від того".
3 
79692
Коментарі