Анхар Кочнєва: "Тікати вночі неможливо - стріляють на кожен шерех"

Журналістка Анхар Кочнєва, яка 5 місяців була в сирійському полоні, розповіла на прес-конференції в Києві, як тікала на волю.

Українська журналістка розповіла, що в полоні вона перебувала в селі Кусаїр, що у провінції Хомс. Це поселення знаходиться приблизно за 5-10 км від ліванського кордону. Двері її кімнати охороняли 2 людей, вікно було вибите, тому Анхар було постійно холодно. Повстанці спали на підлозі у сусідній кімнаті, вкривались двома ковдрами при мінусовій температурі.

"Мене тримали на повідку, вдень я робила зарядку, ходила по дому і їла для того, щоб вижити. Самі терористи часто перебивалися з їжі на воду", - розповіла Кочнєва.

Вона також сказала, що кілька разів думала про самогубство, але коли побачила, що цифра викупу постійно зменшується — вирішила, що треба тікати.

"Тікати вирішила вранці, коли на вулицях вже ходили люди. В руки взяла бідон із молоком, була у спортивному костюмі, на ногах — вовняні шкарпетки і сандалі 43-го розміру. Під кофтою тримала ноутбук, на плечі була сумка. Вирішила йти на північ, бо чула, що там стріляли - отже там були провладні війська. Але ішла так, що опинилась на південному заході. Знайшла одне село, мешканці якого були налаштовані проти опозиції, дала телефон знайомого в Дамаску, який координував провладну сирійську армію, вони й знайшли мене".

Анхар Кочнєва розповіла, що вночі тікати було неможливо, бо повстанці стріляють відразу на будь-який шум. Через 2 тижні Анхар знов планує їхати у Сирію, на питання журналістів, чи не боїться вона їхати вдруге, Анхар відповідає: "Двом смертям не бувати, а однієї не минути".

"Зайвий раз не ходитиму у магазин, а пошлю туди людину з пістолетом", - уточнює жінка.

Анхар запевнила, що претензій до МЗС України не має і була проти, щоб за неї платили викуп у 50 млн доларів.

"Українська сторона зробила усе від неї залежне, але вичислити точно, де я знаходилася, було неможливо. Мене розшукувало Посольство України і влада Дамаску".

Завтра Анхар Кочнєва відправиться у Москву, де зустрінеться з 10-річною донькою. Запевняє, що при сучасних засобах зв'язку у неї немає дефіциту спілкування з донькою і що краще, щоб її дитина пишалася такою матір'ю, а не просто перебувала з нею в одній квартирі.

"Якщо можна жити на 5 кв метрах разом і не спілкуватися між собою — то це не краще, і якщо моя донька виросте такою як я — я буду задоволена".