Сьогодні виникають ситуації, коли податківці складають акти перевірки та за їх результатами не виносять жодних повідомлень - рішень, які надалі можливо було б оскаржити. При цьому в актах описується нібито так звана "нікчемність" результатів діяльності підприємства, що, у свою чергу, зачіпає інтереси суб'єкта господарювання, який проходить перевірку, а також його контрагентів.
Маючи такий документ на руках, платники опиняються в глухому куті, адже відповідно до статті 86 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), акт - це лише спосіб оформлення результатів перевірки. Він не може бути предметом судового оскарження, оскільки такому оскарженню підлягають тільки податкові повідомлення-рішення.
Крім того, маємо вказівку і від Вищого адміністративного суду України, який в Інформаційному листі від 30.11.09 №1619/10/13-09 зауважив: якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі.
У цій ситуації не врятує платника і скасування наказу про проведення податкової перевірки чи визнання неправомірними дії з її проведення (ненаправлення повідомлення про перевірку, необґрунтованість її проведення тощо). Таке оскарження не допоможе досягти поставленої мети та не знищить тавро нікчемності над угодами, зазначеними в акті.
Проте не слід впадати у відчай та опускати руки завчасно. Народна мудрість говорить: "Навіть якщо вас з'їли, у вас - як мінімум два виходи". Вирішення проблеми є і в даній ситуації.
Запам'ятайте: лише закон може встановлювати нікчемність правочинів.
З цього приводу вдало зазначено в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №2а-6476/12/1470: "…Акт перевірки - це лише компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.
Нікчемність правочину встановлюється не Актом перевірки, а імперативним приписом закону. Правочин дійсний або нікчемний незалежно від того, що про нього думає податковий ревізор або що записано в Акті податкової перевірки".
Та незважаючи на таку позицію судової влади, найкраще не зволікати з ухваленими висновками контролерів, а миттєво діяти, допоки у повітрі не запахло криміналом або ваше підприємство не внесли до так званого "чорного списку".
Тому радимо звернутися з позовом до суду щодо визнання дій контролерів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. У контексті позовних вимог зосередьтеся на порушенні ваших прав через висновки акта перевірки, як це, наприклад, зробили у справах № 2а-7276/12/2670 та №2 а- 14088/12/2070.
Зокрема, апелюйте ст. 86 ПКУ, згідно з якою, в разі вручення платнику акта перевірки, ухвалюється податкове повідомлення-рішення. Якщо податківці не вчинили жодних із передбачених законом дій, а саме: не прийняли ані рішення, ані довідки, зазначте, що поведінка контролерів у такий спосіб ставить вас у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акта перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії перевіряючого зачіпають не лише інтереси вашого підприємства, а й позбавляють вас можливості оскаржити висновки акта чи визнати його незаконним.
Не слід ігнорувати і ту частину позовних вимог, що стосується доведення дійсності правочину. Адже судова практика пішла саме таким шляхом, незважаючи на ст.71 КАСУ, відповідно до якої обов'язок доведення лежить на плечах суб'єкта владних повноважень. Водночас, необхідно зазначити відсутність кримінальної справи відносно посадових осіб підприємства або за фактами діяльності, що викладені в акті, та обвинувальних вироків.
Отже, нічого неможливого немає. Головне - вчасно опанувати себе та зробити правильні кроки, аби виправити ситуацію чи довіритися фахівцям у галузі вирішення податкових конфліктів.
3 
1
Коментарі
7