"Еще один пиндос уничтожен на Донбассе", – написала користувач "Живого журналу" mila-pavlova, коментуючи вбивство під Іловайськом 55-річного уродженця США Марка Паславскі.
Він 10 років жив в Україні, працював у Маріуполі на Донеччині менеджером із продажу металопродукції за кордон. Цьогоріч прийняв українське громадянство, щоб воювати в батальйоні "Донбас". Мав позивний "Франко".
Чому росіяни називають американців піндосами?
"Піндос – це російське прізвисько американців, так само, як хохол – українців", – пояснює відкритий онлайн-словник "Мислово". "З російської мови воно проникло в українську. Поширюється головним чином путіноїками через інтернет. США відповідно називають Піндостаном і Піндосією".
Urban Dictionary – найбільший відкритий онлайн-словник англійської мови слово Pindos тлумачить так: "Росіяни використовують це слово для образи громадян США та людей із західним способом мислення. А також тих, які вважають, що демократія – це добре". Для ілюстрації подано такий діалог:
– Не думаю, що Путін – хороший президент.
– Ти – піндос, геть із Росії!
"Пиндосы в Ираке" – називалася стаття головного редактора газети "Дуэль" Юрія Мухіна від 1 квітня 2003 року. У ній він висміював тактику військового контингенту США: "Зверніть увагу на те, що піндоси воюють тільки по ночах. Це зрозуміло – у них величезна перевага в приладах нічного бачення. Та, очевидно, і вночі нічого не вдається, бо ж і вночі стрілець мусить стріляти, а коли стріляють – видно дульне полум'я, й у відповідь – куля або міна. Важко піндосам не в Голлівуді!"
"Піндоси" або "пендоси" спершу було зневажливою назвою греків. Походить вона, імовірно, від гірського пасма Піндос або Пінд на півночі Греції, на кордоні з Албанією. У грецькій міфології це були володіння Аполлона. У переносному значенні Пінд – оселя поезії.
"Пендосів"-греків згадує Іван Котляревський в "Енеїді":
А се сап'янці-самоходи,
Що в них ходив іще Адам;
В стариннії пошиті годи,
Не знаю, як достались нам;
Либонь, достались од пендосів,
Що в Трої нам утерли носів.
В іншому місці поеми:
Се гречеськії проскіноси,
Із Біломор'я все пендоси,
З Мореа, Дельга, Кефалос.
"Грек пендос, на паре колес, соленый нос, воды не довез", – дражнилка, яку в Таганрозі в 1870-х записав етнограф Володимир Богораз-Тан: "Население в Таганроге было смешанное. В основе лежали все виды перехода от грека к русскому. В сущности, таганрогские и мариупольские греки – это последние остатки загадочных готов, полторы тысячи лет тому назад проживавших в Крыму, а потом в восемнадцатом веке переведенных на Азовское море. Раньше они грецизировались, а теперь русели. По бумагам, например, Ликиардопуло, а по-уличному – Лонцов. Есть даже и третье прозвище, совсем бесцеремонное: "Свиняча Шия", оттого что отец или дядя некогда стащил на базаре с воза указанную часть свиной туши. Или другой Попандопуло, он же Макитра, и с виду действительно похож на макитру – огромный горшок".
"Грек-пиндос, сел на пару колЕс, поехал в Афины, продавать маслины" – російську дитячу дражнилку цитує історик Костянтин Колонтаєв. Пише, що "поява цього слова відображає історію доволі непростих взаємин росіян і греків на землях спільного проживання. Слово "піндос" почало відмирати після 1917 року й остаточно зникло до 1950-го після депортації грецького населення в Середню Азію". Відродилося ж на зламі 1990–2000-х під час війни на Балканах, куди прибули миротворці з Росії, України, США та європейських країн. "В Косово в російських військовослужбовців, необтяжених знаннями в галузі етнографії, антропології та геополітики, все ж виникло стихійне усвідомлення якоїсь ґрунтовної відмінності від англо-саксонських колег по військовому ремеслу і з'явилася необхідність цю відмінність визначити термінологічно. І тут із глибин національної підсвідомості нез'ясовним чином виринає слово "піндос". До кінця 2000 року воно починає ширитися по всій Російській Федерації і використовуватися для позначення всіх неросійських білих народів. Але за межами Російської Федерації, наприклад, серед російського населення України і в Білорусі, слово "піндос" і зараз мало кому відоме".
Насправді російські військові слово "піндос", скоріш за все, перейняли від косовських сербів. У них воно збереглося як лайливе щодо греків. Тепер же так стали називати американських і європейських миротворців. Бо до російських – серби були прихильніші.
"Вічний Піндос – це наш Вічний Жид" – так російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський назвав свою колонку на російському сайті "Радіо Свобода" 2 липня 2014 року. – Він потрібен нам не як ворог повалений, розтоптаний і опущений, а як озброєний до зубів дядя в корковому шоломі, що проникає в нашу євразійську серцевину світу й викрадає наші ультрасучасні нанотехнології, розкладає нашу найвищу духовність і поганить наш унікальний генетичний код. У цей непростий час ми не можемо дозволити собі втратити об'єднавчу національну ідею – смислотворчого ворога, в героїчному протистоянні з яким вибудовуються всі міфологеми нашої хворої підсвідомості. Не випадково і внутрішня, і зовнішня політика Кремля підпорядковані одній меті – плеканню образу ворога в особі Заходу. Але хоч би як гріла серце кожного істинного російського патріота будь-яка перемога над піндосами, вона ніколи не може бути повною й остаточною".
2 
1
Коментарі