Інститут мовознавства імені Олександра Потебні опублікував словник застарілої та рідкісної української лексики XIX ст. Вона зустрічається у творах письменника Пантелеймона Куліша та деяких інших письменників того часу.
"Чи є серед цих архаїзмів такі, що могли б отримати в сучасній мові друге життя? Як гадаєте?" - питають на офіційній сторінці інституту у Facebook
Деякі з них і дотепер зустрічаються у місцевих діалектах на сході країни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер автор першого українського словника
• Бабак - "неповоротка людина, ледар".
• Бахмат - "бойовий верховий кінь".
• Бебехи - "подушки; манатки".
• Белбас - "ледар; вайло".
• Блават - "шовкова тканина блакитного кольору; одяг з такої тканини".
• Благовістувати - "дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи".
• Божник - "поличка з образами".
• Бурлака - "одинокий, неодружений чоловік; парубок; людина без постійного місця проживання".
• Варенуха - "горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами".
• Вахлай - "неповоротка малотямуща людина".
• Вервій - "мотузка".
• Верета - "рядно".
• Винник - "той, хто виготовляв горілку і спирт".
• Вовківня - "вовче лігво; холодне, непривітне житло".
• Ворохібня - "бунт".
• Гайдабура - "пустун, бешкетник".
• Гаківниця - "довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV–XVI ст".
• Гамалик - "карк".
• Гольтяпака - "голодранець".
• Грубник - "робітник, що палить у грубах, печах тощо".
• Ґалаґан - "головешка, тліюче поліно".
• Ґирлиґа - "ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди".
• Дзиґарок - "годинник".
• Драбки - "драбини, з яких складаються бокові стінки воза".
• Жакувати - "грабувати, нищити, відбирати".
• Заволока - "зайда, заброда".
• Заїзд - "грабування; користування чужим добром".
• Запічок - "місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; заглибина в стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку".
• Застум - "пустинне, глухе місце".
• Зв'яга - "сварка".
• Златоглав - "тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча".
• Злоріка - "лихослов".
• Ігемонський - "демонічний".
• Кабардинка - "смушева шапка з шестикутним верхом, оздоблена різними прикрасами; шапка з кабарди".
• Кадук - "падуча хвороба; чорт, диявол".
• Казюка - "комашка".
• Карбач - "нагайка, канчук".
• Каюк - "невеликий човен з пласким дном і двома веслами".
• Кебета - "здібність, уміння, хист; розум".
• Кінва -"дерев'яне відро; великий дерев'яний кухоль".
• Ковганка - "дерев'яна ступка для товчення сала".
• Комишник - "розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра".
• Комонник - "вершник".
• Кондак - "коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих".
• Коряк - "кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець, ківш".
• Кувбушечка - "глиняний посуд з випуклими боками".
• Кукібливий - "бережливий, дбайливий".
• Кукобити - "доглядати".
• Куликати - "пити (горілку, вино і т. ін.)".
• Ліпота - "краса".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нащадки письменників і митців підписали лист на захист мови
• Макотирка - "стрижена або голена голова".
• Мацапура - "неохайна або незграбна людина".
• Назирати - "наглядати".
• Недоляшок - "ополячений українець".
• Нетяга - "бідна, неімуща людина".
• Новохрещенець - "особа, яка перейшла в християнство з іншого віросповідання".
• Одвітувати - "відповідати".
• Осадчий - "перший поселенець;".
• Паливода - "відчайдушна людина; бешкетник, пустун".
• Пащековитий - "балакучий".
• Перебендя - "людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати".
• Печкурник - "той, хто любить лежати на печі".
• Плюгавець - "плюгава, огидна людина".
• Попорськати - "поприскати, попирскати".
• Потапці - "підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо".
• Потурнак - "українець, який прийняв ісламську віру, потурчений чоловік".
• Приключка - "пригода, привід".
• Притаманкуватий - "недоумкуватий".
• Просторіка - "базіка".
• Ралець - "подарунок, приношення".
• Різноція - "незгода".
• Розчовпати - "уторопати".
• Рупати - "бути бажаним, жаданим".
• Світилка - "дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі".
• Сирівець - "напій із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас".
• Скиндячка - "стрічка, якою пов'язують голову".
• Слебізувати - "читати по складах".
• Слобонити - "звільняти, рятувати".
• Соломаха - "рідка страва, приготована із завареного на воді борошна (переважно гречаного)".
• Стригунець - "однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву".
• Стрижень - "найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода; бистрина".
• Студіозус - "відданий наукам, допитливий; той, хто щось вивчає, досліджує".
• Ступак - "кінь, що йде доброю ступою".
• Суплікувати - "просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (переважно письмово)".
• Тімаха - "той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи; нетяга, бідолаха".
• Товпига - "товста, незграбна людина".
• Тулумбас - "старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом".
• Узловатий - "вигадливий, дотепний, хитрий".
• Упиряка - "дуже впертий".
• Учта - "урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; пошана".
• Ушкал - "річковий розбійник".
• Харцизник - "розбійник, грабіжник".
• Хлонь - "хлопець".
• Хурдига - "в'язниця".
• Цабе - "вигук, яким волів повертають праворуч".
• Цоб - "вигук, яким волів повертають ліворуч".
• Часточка - "пожертвування на церкву за упокій душі померлого".
• Чуприндр - "чубар; той, хто має чуб".
• Шкаповий - "пошитий з кінської шкіри".
• Яловий - "який не дає приплоду (про самиць сільськогосподарських тварин); пустий".
• Яса - "розголос, шум, привітання".
Український письменник Памво Беринда помер 23 липня 1632-го. Він автор першого староукраїнського друкованого словника. У Києві видав твір всього життя - "Лексикон словено-роський та імен толкованіє". Він працював над ним 30 років. Праця складається з 2-х частин і розміщена на 475-ти сторінках. У передмові автор зазначив, що слов'янська мова має багато "темних" слів, тому він взявся за їхнє пояснення старою українською мовою. Роботу присвятив спудеям, тобто студентам.
Коментарі