Ексклюзиви
Вівторок, 06 серпня 2019 16:59

Заїд, мацапура, кінва - які слова треба знати, щоб читати твори Куліша

Заїд, мацапура, кінва - які слова треба знати, щоб читати твори Куліша
Пантелеймон Куліш створив український алфавіт Фото: radiosvoboda.org

Інститут мовознавства імені Олександра Потебні опублікував словник застарілої та рідкісної української лексики XIX ст. Вона зустрічається у творах письменника Пантелеймона Куліша та деяких інших письменників того часу.

"Чи є серед цих архаїзмів такі, що могли б отримати в сучасній мові друге життя? Як гадаєте?" - питають на офіційній сторінці інституту у Facebook

Деякі з них і дотепер зустрічаються у місцевих діалектах на сході країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помер автор першого українського словника

• Бабак - "неповоротка людина, ледар".

• Бахмат - "бойовий верховий кінь".

• Бебехи - "подушки; манатки".

• Белбас - "ледар; вайло".

• Блават - "шовкова тканина блакитного кольору; одяг з такої тканини".

• Благовістувати - "дзвонити, оповіщаючи про початок церковної відправи".

• Божник - "поличка з образами".

• Бурлака - "одинокий, неодружений чоловік; парубок; людина без постійного місця проживання".

• Варенуха - "горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами".

• Вахлай - "неповоротка малотямуща людина".

• Вервій - "мотузка".

• Верета - "рядно".

• Винник - "той, хто виготовляв горілку і спирт".

• Вовківня - "вовче лігво; холодне, непривітне житло".

• Ворохібня - "бунт".

• Гайдабура - "пустун, бешкетник".

• Гаківниця - "довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV–XVI ст".

• Гамалик - "карк".

• Гольтяпака - "голодранець".

• Грубник - "робітник, що палить у грубах, печах тощо".

• Ґалаґан - "головешка, тліюче поліно".

• Ґирлиґа - "ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди".

• Дзиґарок - "годинник".

• Драбки - "драбини, з яких складаються бокові стінки воза".

• Жакувати - "грабувати, нищити, відбирати".

• Заволока - "зайда, заброда".

• Заїзд - "грабування; користування чужим добром".

• Запічок - "місце на печі, відгороджене комином, або за піччю; заглибина в стіні печі, де зберігають предмети домашнього вжитку".

• Застум - "пустинне, глухе місце".

• Зв'яга - "сварка".

• Златоглав - "тканина, вироблена з шовку і золотої канителі; парча".

• Злоріка - "лихослов".

• Ігемонський - "демонічний".

• Кабардинка - "смушева шапка з шестикутним верхом, оздоблена різними прикрасами; шапка з кабарди".

• Кадук - "падуча хвороба; чорт, диявол".

• Казюка - "комашка".

• Карбач - "нагайка, канчук".

• Каюк - "невеликий човен з пласким дном і двома веслами".

• Кебета - "здібність, уміння, хист; розум".

• Кінва -"дерев'яне відро; великий дерев'яний кухоль".

• Ковганка - "дерев'яна ступка для товчення сала".

• Комишник - "розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра".

• Комонник - "вершник".

• Кондак - "коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих".

• Коряк - "кругла посудина з ручкою для зачерпування й виливання води (молока, вина тощо); корець, ківш".

• Кувбушечка - "глиняний посуд з випуклими боками".

• Кукібливий - "бережливий, дбайливий".

• Кукобити - "доглядати".

• Куликати - "пити (горілку, вино і т. ін.)".

• Ліпота - "краса".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нащадки письменників і митців підписали лист на захист мови

• Макотирка - "стрижена або голена голова".

• Мацапура - "неохайна або незграбна людина".

• Назирати - "наглядати".

• Недоляшок - "ополячений українець".

• Нетяга - "бідна, неімуща людина".

• Новохрещенець - "особа, яка перейшла в християнство з іншого віросповідання".

• Одвітувати - "відповідати".

• Осадчий - "перший поселенець;".

• Паливода - "відчайдушна людина; бешкетник, пустун".

• Пащековитий - "балакучий".

• Перебендя - "людина, що вміє весело, дотепно що-небудь розказати, проспівати".

• Печкурник - "той, хто любить лежати на печі".

• Плюгавець - "плюгава, огидна людина".

• Попорськати - "поприскати, попирскати".

• Потапці - "підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо".

• Потурнак - "українець, який прийняв ісламську віру, потурчений чоловік".

• Приключка - "пригода, привід".

• Притаманкуватий - "недоумкуватий".

• Просторіка - "базіка".

• Ралець - "подарунок, приношення".

• Різноція - "незгода".

• Розчовпати - "уторопати".

• Рупати - "бути бажаним, жаданим".

• Світилка - "дівчина, що виконує обряд тримання меча й свічки на весіллі".

• Сирівець - "напій із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас".

• Скиндячка - "стрічка, якою пов'язують голову".

• Слебізувати - "читати по складах".

• Слобонити - "звільняти, рятувати".

• Соломаха - "рідка страва, приготована із завареного на воді борошна (переважно гречаного)".

• Стригунець - "однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву".

• Стрижень - "найглибше місце річки, де дуже швидко тече вода; бистрина".

• Студіозус - "відданий наукам, допитливий; той, хто щось вивчає, досліджує".

• Ступак - "кінь, що йде доброю ступою".

• Суплікувати - "просити кого-небудь про щось або скаржитися кому-небудь на щось (переважно письмово)".

• Тімаха - "той, хто щось добре знає, уміє; майстер якоїсь справи; нетяга, бідолаха".

• Товпига - "товста, незграбна людина".

• Тулумбас - "старовинний ударний музичний інструмент, що має форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б'ють калаталом".

• Узловатий - "вигадливий, дотепний, хитрий".

• Упиряка - "дуже впертий".

• Учта - "урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; пошана".

• Ушкал - "річковий розбійник".

• Харцизник - "розбійник, грабіжник".

• Хлонь - "хлопець".

• Хурдига - "в'язниця".

• Цабе - "вигук, яким волів повертають праворуч".

• Цоб - "вигук, яким волів повертають ліворуч".

• Часточка - "пожертвування на церкву за упокій душі померлого".

• Чуприндр - "чубар; той, хто має чуб".

• Шкаповий - "пошитий з кінської шкіри".

• Яловий - "який не дає приплоду (про самиць сільськогосподарських тварин); пустий".

• Яса - "розголос, шум, привітання".

Український письменник Памво Беринда помер 23 липня 1632-го. Він автор першого староукраїнського друкованого словника. У Києві видав твір всього життя - "Лексикон словено-роський та імен толкованіє". Він працював над ним 30 років. Праця складається з 2-х частин і розміщена на 475-ти сторінках. У передмові автор зазначив, що слов'янська мова має багато "темних" слів, тому він взявся за їхнє пояснення старою українською мовою. Роботу присвятив спудеям, тобто студентам.

Зараз ви читаєте новину «Заїд, мацапура, кінва - які слова треба знати, щоб читати твори Куліша». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода