Сучасну українську абетку створили для російської мови.
"Цю абетку створив Петро І за допомогою нідерландських інженерів. Ця абетка - нідерландська антиква, вона не кирилична, про це говорять спеціалісти. Цю абетку спершу назвали: "Гражданский шрифт" – бо не церковний, а для державних справ", - розповідає художник-каліграф Василь Чебаник в ефірі "Громадського радіо".
Петро І використав нідерландську абетку, бо хотів показати себе європейцем.
"Хоча ця так звана кирилиця — в науковій літературі ця стара абетка зветься "Рутенія", рутенська абетка, яка була на території Рутенії, Руси-України. Зараз така ситуація: дві мови – російська і українська на одній абетці. Але російська - господиня, для неї була створена ця абетка. А українська мова – з краєчку, у приймах", - каже каліграф.
Кожна мова має свою власну мелодію та візуальну частину - абетку.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Три докази того, що українська і російська мови не братні
"Деякі люди розуміють, що мова одягнена в російську абетку. Ця абетка – це та мохната рука Росії, яка нищить все українське. Хоч ми випадково опинились на тій абетці, тому що була заборона мови. Виходить, що ми поцупили абетку, ми погодились на це. Мова, яка не має своєї рідної абетки – це діалект. Доки ми не змінимо свою абетку, то ця візуальна частина України, мови – російська", - заявив Чебаник.
"Коли збігається якість апарату і зовнішній дизайн, то цей предмет отримує вищу оцінку. Ми кажемо, що українська мова – це солов'їна мова. Ми кажемо, що ми слов'яни. А як же так, що наша мова слов'янська, а зображена не слов'янською абеткою? Про це вже кажуть авторитети. У нас була своя абетка. Звідки ми дістали наш герб Володимира – там була й наша абетка. Рутенська абетка виникла на грецькій абетці. Та абетка, яку я хочу повернути, базується на старих графемах", - каже він.
Василь Чебаник вважає, що російська абетка не відповідає звуковому ряду. Планує оцифрувати свій проект абетки, щоб її можна було використовувати в усіх сферах життя.
У Києві княжої доби розмовною була українська мова. Це доводять давні графіті у столичному Софійському соборі. В основі цих написів - церковнослов'янська мова. Але писали їх люди, які не завжди добре володіли нею. Замість літературної мови вони вживали розмовну.
Коментарі
6