Таку думку висловив мовознавець Юрій Шерех-Шевельов у післямові своєї праці "Внесок Галичини у формування української літературної мови". Автор - уродженець Харкова, професор Гарвардського та Колумбійського, почесний доктор Люндського, Альбертського та Харківського університетів. Розпочав писати цю річ, мешкаючи у Львові, а закінчив - 1943 року в Німеччині. До вашої уваги - уривки з завершального розділу.
Колись Пантелеймон Куліш при всій його неприхильності до галичан писав: "В Галичині рішиться ціле руське питання". Висловлював такі припущення і Михайло Драгоманов, а слідом за ним — Агатангел Кримський: "Здається, можна лякатися, що колись віщування Драгоманова здійсниться, маленька Галичина переважить велику Україну... Тоді, так само непомітно, впливав би галицький елемент, а якби Україна і далі все ниділа, він став би панівним".
Внаслідок большевицької мовної політики сама культура української мови на землях, включених до УССР і до РСФСР, сильно занепала, шириться суржикізація мови. "Від часів Грінченка багато дечого змінилося у нас з літературною мовою. Тепер галичани знають її не раз ліпше, ніж самі наддніпрянці", - писав С. Смаль-Стоцький ще 1928 року.
Чи буде зростати внесок Галичини в українську літературну мову? При пануванні сучасної системи це річ неможлива. Навпаки, як ми бачили, большевизм приносить "розгаличанення" української літературної мови. Зміна політичного стану українських земель і розквіт національного будівництва на Україні означали б, між іншим, повернення конструктивних сил, що мають у своїй мові деякі галицькі елементи. Силоміць перерваний чужою окупацією процес міг би відновитися, хоч ледве чи він відбувався б з такою інтенсивністю, як досі.
З другого боку, внаслідок большевицької мовної політики сама культура української мови на землях, включених до УССР і до РСФСР, сильно занепала, шириться суржикізація мови. 1928 р. Степан Смаль-Стоцький писав: "Від часів Грінченка багато дечого змінилося у нас з літературною мовою. Тепер "галичани" знають її не раз ліпше, ніж самі наддніпрянці".
Те, що було хибно тоді, 1928 року, стало далеко відповіднішим до правди в сорокових роках. У новій Україні людність повинна буде однаково підносити культуру своєї мови. Те перевчання, якого боялися свого часу І. Нечуй-Левицький і М. Жученко, все одно буде неминучим. Воно може теж стати нагодою для нового ширення галицьких мовних елементів. Звичайно, і тоді буде сприйматися не все, а те, чого літературній мові бракуватиме. Всякі словечка типу цофати, бадати, подивляти, овшім або прецінь тоді будуть, мабуть, непотрібні так само, як і тепер.
Вирішальним фактором зміцнення галицьких елементів в українській літературній мові була різка відмінність політичної ситуації в Росії та Австрії: заборона української мови в роках 1863 і 1876 в самодержавній Росії, а з другого боку — свобода вживання української мови у конституційній Австрії. Це може звучати парадоксально, якщо сказати, що Александер II відповідальний за галицькі впливи на українську літературну мову, а тим самим за її двохдіялектний характер.
2 
1
Коментарі
22