За кермом старої "газельки" сидів чоловік, одразу представився: "Владимир с Донецка". Нам виявилося по дорозі кілометрів із 500, і я тішилася, що аби добратися до місця не муситиму міняти машину. Але 500 кілометрів обіцяли багато розмов, і я знала ту тему, яка обов'язково постане: тема мови.
Володимир щирий, простий і віруючий. Пропрацював водієм вже багато років. Ностальгує за Радянським союзом та за молодістю, коли міг собі дозволити об'їздити автівкою пів-Росії не замислюючись про гроші та пальне. Кілометри поволі стікали, і нарешті болюча тема дається взнаки. Спершу це просто невдоволення тим, як "криво" перейменували населені пункти на Донбасі. Але потім звучить щось геть нове:
- Я ж монастирям допомагаю. То там говорю зі знаючими людьми, яких дуже поважаю. Вони мені розповіли, звідки взялася українська мова. Знаєте такого Петра Першого? Він дуже розумною людиною був. І якось йому в голову прийшло, що гарно було б, якби люди говорили різними мовами. Одразу по людині видно було би, звідки вона. От він сів і придумав діалекти: український, білоруський, литовський... різні діалекти російської. Потім через монастирі поширив маніфести, де було сказано, кому якою мовою говорити. Люди вивчили і з тих пір говорили. Отак втече кріпосний від господаря, приб'ється в інше село, а по говору одразу чути, звідки він! Як ви ще інакше поясните те, що люди по-різному говорять? То все Петро І!
Відверто кажучи, до цієї розмови я лише підозрювала, що УПЦ МП займається подібною пропагандою. І ще й кого вибрали? Петра І, чия діяльність була прямо протилежною, хто запровадив цензуру і намагався все звести до "великоросійського нарєчія".
За указом Петра, книжки треба було звіряти з "великоросійськими", "дабы никакой розни и особого наречия в нем не было".
5 жовтня 1720 року Петро І видав указ до чернігівської та київської типографій, у якому обурився, що Києво-Печерський монастир у заголовку місяцеслова написав, що "якобы напечатан Ставропигией вселенского константинопольского патриарха, чего печатать не подлежало, для того, что киево-печерский монастырь от многих лет учинен в Ставропигии святейших росийских патриархов, а от константинопольского уволен".
Цим же указом Петро І заборонив друкувати переліченим типографіям будь-які книжки, крім церковних, та й те - на друк необхідно було брати дозвіл. Книжки треба було звіряти з "великоросійськими", "дабы никакой розни и особого наречия в нем не было". Наступного року новий указ скеровував усі книжки, видані в українських друкарнях, для звіряння з "великоросійською" мовою. Цензурна машина запрацювала. Навіть отримати дозвіл на видання букварів українською мовою було практично неможливо. Поступово українські друкарні і школи закриваються…
Наступники Петра І нищили українське ще завзятіше. Але це вже інша історія.
2 
1
Коментарі
196