Першу україномовну газету царська Росія знищила після четвертого номера

Неподалік міста Лубен на Полтавщині встановлено пам'ятний знак братам Шеметам - видавцям та громадським діячам. Обидва із відомої на Полтавщині поміщицької сім'ї. Володимир Шемет – випускник Київського університету, член першої державної думи. Микола Шемет – недавній гімназист, котрий 1905 року став редактором першої в Україні газети рідною мовою "Хлібороб". Газета побачила світ 15 листопада. Мала наклад 5 тисяч примірників.

Адреса редакції була досить оригінальною: м. Лубни на Полтавщині, дім Шемета. Часопис закликав до політичних та економічних змін, зокрема, до автономії України в межах Росії, передачі землі селянам, цивілізованих виборчих органів влади, відкриття українських шкіл, 8-годинного робочого дня.

У газеті друкували переважно матеріали місцевого характеру. Окремі колонки відводили подіям у столиці та в сусідніх губерніях. Видання зразу ж отримало свого читача, хоч це було нелегко. За переписом населення 1897 року 85,4% тих, хто мешкав на території України, були неписьменними. На Полтавщині письменними були менше 17%.

Часопис закликав до політичних та економічних змін, зокрема, до автономії України в межах Росії, передачі землі селянам, цивілізованих виборчих органів влади, відкриття українських шкіл, 8-годинного робочого дня.

Незабаром лубенський повітовий справник появу "Хлібороба" пояснюватиме Полтавському губернатору таким чином: "После Высочайшаго манифеста 17 октября, где объявлена была свобода слова и печати, редактора и издатели, минуя местные органы, наблюдающие за печатью, начали издавать повременныя издания явочным порядком, которым воспользовался и Николай Шемет".

Вказівки не забарилися. Внаслідок приписів губернатора та згідно з дорученнями радника губернського правління Ахшарумова, щодо видавця Шемета та власника друкарні Іцковича відразу були застосовані судові переслідування. Таким чином четвертий випуск газети "Хлібороб" був арештований, а п'ятий друкувати заборонили. Так газета припинила своє існування.

До речі, у рапорті справника дається і коротка політична характеристика редакторові. Зокрема, у документі зазначено, що Микола Шемет належить до соціал-демократичної партії і бере активну участь у місцевих сходках.

Спогади сучасників зберегли чимало цікавих подробиць про братів Шеметів за їхньої молодості. Колишній лубенчанин Петро Крат якось квартирував у цієї родини і пізніше згадував: "… Я мав нагоду познайомитися з Володимиром Шеметом, який хоч був з великих панів та студентом Київського університету, але ходив у селянській чумарці та сивій смушевій шапці, а розмовляв лише українською мовою. Він завжди казав: "На Україні хай кожний чужинець говорить по-нашому, а як я поїду в його країну, там говоритиму по-їхньому".

×