Знаменитий ленінський вислів "Комунізм — це радянська влада плюс електрифікація всієї країни" Микита Хрущов на початку 1960-х років доповнив фразою "плюс хімізація сільського господарства". Український поет і афорист Володимир Голобородько дотепно перефразував цю формулу: "Комунізм — це радянська влада плюс русифікація і дебілізація всієї країни".
Русифікація народів Радянського Союзу увійшла в активну фазу ще за часів Хрущова. З Москви до союзних республік надійшла пропагандистська теза — російська мова стає не тільки засобом міжнаціонального спілкування, а й другою рідною мовою інших народів. Учні в національних школах її вивчали за підручником "Родная речь". Про жодну політкоректність не йшлося. Татарські і черкеські діти мали вивчати "Сказку о мёртвой царевне и семи богатырях" Пушкіна, де є такі рядки:
Перед утренней зарёю
Братья дружною толпою
Выезжают погулять,
Серых уток пострелять,
Руку правую потешить,
Сорочина в поле спешить,
Иль башку с широких плеч
У татарина отсечь,
Или вытравить из леса
Пятигорского черкеса...
Вже у той час мови народів СРСР розподілялись на перспективні й неперспективні. До перших було зараховано, крім "великої російської мови", вірменську, грузинську, латиську, литовську й естонську мови. Решта потрапляли в розряд неперспективних, у тому числі білоруська й українська.
Цікаво, що до перспективних було віднесено ті мови, носії яких чинили сильний опір русифікації, не переходячи на російську як мову щоденного спілкування. Це змусило імперську владу поважати їх і саме на цій підставі заносити до перспективних: "Вони виконують весь комплекс функцій літературних мов, тобто обслуговують всі сфери життя й діяльності даних народів". У першу чергу московські очільники прагнули асимілювати українців і білорусів, мови яких близькі до російської.
У 1970-1980-х роках русифікація всіх сфер життя в УРСР — освіти, науки, виробництва, засобів масової інформації, культури — посилилася. 1978 року вийшла постанова ЦК КПРС про посилення вивчення і викладання російської мови та літератури, 1983-го — постанова про посилене вивчення російської мови, поділ класів в українських школах на дві групи та підвищення заробітної плати вчителям російської мови на 15%.
Якщо в українських селах рідна мова ще трималася, то в містах агресивна русифікація починалася з дитячого садка. Чимало українців змушені були навчатися в російських школах, а потім майже всі вони потрапляли у вищі навчальні заклади з російською мовою викладання. Так у громадян України з дитинства формувався стереотип неповноцінності української мови. Вся система освіти закладала підвалини для денаціоналізації молодого покоління.
Активно нав'язувалися тези про "злиття мов", творення єдиної спільності — радянського народу, у нових підручниках і словниках активно впроваджували русизми. Чимало суто українських слів виводилися з ужитку або позначалися як застарілі. Наприклад: аби, аркуш, багацько, багно, байдужий, білявка, вигин, визиск, відсоток, второпати, годен, гурт, загал, зірка, зморшка, картати, краватка, лад, либонь, мапа, мірило, мати рацію, навзаєм, наразі, обрій, осоння, позаяк, понурий, попри, потурати, походеньки, припис, причандалля, пружність, пустеля, розчинник, скоїтись, сталий, сьогодення, тямити, улоговина, часопис, шпиталь і багато інших.
Як наслідок - під кінець 1980-их років українська мова була витіснена на манівці. Нею активно користувалися хіба що письменники.
На жаль, за роки незалежності українська влада не спромоглася провести коректну, але рішучу дерусифікацію. За часів правління Віктора Януковича, навпаки, русифікація тільки посилилася. Усі теле- і радіоканали ще більше заповнив російський медіа-продукт. Прилавки заполонили російські книги, газети і журнали. Міністерство освіти очолив запеклий русифікатор Дмитро Табачник. Його зусиллями українську почали витісняти зі шкіл і вишів. Парламент ухвалив закон Колісниченка-Ківалова, який надавав нові привілеї російській мові. Фактично тільки Майдан перервав процес нової руйнівної русифікації України.
Тепер дерусифікацію і дерадянізацію треба проводити одночасно з люстрацією влади. Суспільство готове. Свідченням цього є повалення пам'ятників Леніну, вкидання одіозних політиків у сміттєві баки, опір громад призначенням главами адміністрацій апологетів колишнього режиму тощо. І не варто зважати на реакцію Кремля чи знову надавати російській мові преференції. Її ніхто ніколи в Україні не утискав. А за українську ще й досі вбивають.
3 
1
Коментарі
4