"Насниться кобила – хтось тобі збреше": кобила в міфології

 

Кобила – самиця жеребця, лошиця – у народі уособлювала робочу силу. Тому казали, іноді з гіркою іронією:

Вези, кобило, хоч тобі не мило.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла.

Мило чи не мило, вези, сива кобило.

Циганська кобила день біжить, а три лежить.

Як істота дурна, але норовиста, із сильною жагою до життя, кобила зазвичай виступає в народних приказках:

На рівній дорозі й коняка розумна.

У шкапи грива довга, та розум короткий.

Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.

Кобиляча голова дурніша за курячу.

Кобила здихає, а все траву хапає.

Норовиста, як кобила.

Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться.

Не кобила для сіна, а сіно для кобили.

Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.

Сива кобила – стара шкапа, що вже вижила з розуму, стала малопридатною в господарстві . "Сива" в цьому контексті – ґандж тварини, означає недієздатність. Як-от у приповідці: "Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе", – ­кажуть, коли йдеться про чиюсь провину. ­Синоніми: "Не за те вовка б'ють, що він сірий, а за те, що вівцю з'їв". Або ж: "Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що вдома не ночувала". І ще: "Знає кобила, що віз поломила".

"Красива, як кобила сива" – явний антикомплімент.

Є повір'я, що коли насниться сива кобила – хтось тобі збреше.

"Маячня сивої кобили" – означає недолугі думки та нісенітниці. Сягає вірувань слов'ян, що сивий кінь – сірий із вкрапленням іншої масті – найбільш упертий і нетямущий. А його самиця – ще тупіша.

"Сон рябої кобили" – питоміший для української мови вислів. Так само ­означає нісенітницю, безпідставне марення. "Рябих" – плямистих: сіро-­білих або чорно-білих – коней, як і "­сивих", вважали негарними, неповноцінними.

"Сном рябої кобили" у грудні 2009 року тернопільська крайова організація Народного руху оголосила чутки про їх само­розпуск. А лідер ВО "Свобода" Олег ­Тягнибок "маренням рябої кобили" назвав припущення, що його політичну силу фінансує ­Партія ­регіонів. "Сон рябої кобили про Нобеля" – стаття письмен­ника Юрія Винничука в ­інтернет-виданні "Літакцент"­ ­торік у жовтні про поголос, нібито Нобелівську премію з літератури найближчим часом зможе отримати хтось із українських письменників. Пише: "Мушу засмутити всіх фантазерів на тему Нобеля: ні Ліну Костенко, ні Валерія Шевчука не перекладено на таку кількість мов, на яку було перекладено попередніх лауреатів. І взагалі, вважаю, що афористична поезія Ліни Костенко та Бориса Олійника – це продукт винятково для домашнього вжитку, як і Руданський, Щоголів, Сосюра чи Симоненко".

Кобилою в низькому сленгу називають привабливу й надміру сексуально активну жінку.

"Кобила" в часи кріпацтва – стовпи з перекладиною, а потім лава або поміст, до якого прив'язували селянина й карали батогом. Тарас Шевченко у поемі "Москалева криниця" пише від імені хлопця, покараного за те, що спалив хату коханої, коли побачив, як вона виходить заміж за іншого:

"Пропав і я; та не в шинку, а на "кобилі".

Сива Кобила – так називають місцеві жителі третю за висотою вершину Покутсько-Буковинських Карпат – 1477 м. Хоч офіційна назва гори – Біла Кобила. Її вершина майже пласка, місцями заросла низькорослим смерековим лісом та гірськими соснами. У центральній частині Білої Кобили є улоговина, вкрита кам'яними розсипами, – "сідло", що надає їй форми кінського тулуба й навесні довго залишається вкрита снігом. Звідси й назва.

Анекдот: Хотів циган відучити свою кобилу їсти. І вже був майже відучив, а та взяла, та й здохла.

×