Існує принаймні три версії походження ідіоми, але всі вони пов'язані з поведінкою польських вояків в добу наполеонівських військ.
І. Наказ про кавалерійську атаку гори під Сомосьєрою (1808) викликав серед генералів зі свити Наполеона такий великий подив, що один з них заявив: "Треба бути п'яним, щоб такий наказ видати, та бути п'яним, щоб його виконати". А після успіху атаки Наполеон, дізнавшись про цю фразу, сказав наче: "Хотів би, щоб усі мої вояки були п'яні, як поляки".
ІІ. Після однієї з битв з іспанськими повстанцями воякам було видано додаткові порції алкоголю. Вночі прибув з незапланованою інспекцією Наполеон з інспекцією. Оголосили тривогу, почався жахливий балаган. Лише польський підрозділ зміг вишукуватися, вигукуючи "Хай живе імператор!". Бонапарт, звертаючись до штабу, мовляв, сказав: "Бажаю, щоб кожен вояк моєї армії був завжди п'яний, як поляк".
ІІІ. Після битви під Фридландом (1807) війська стали на відпочинок, дисципліна рухнула, п'янка тривала три дні. Несподівано росіяни почали контратаку. Виявилося, що тількі польські підрозділи були здатні брати участь в бою. Їм вдалося затримати противника та прикрити решту нездатної на той момент армії. Наполеон в денному наказі наступного дня, начебто, сказав: "Якщо вже п'єте, то пийте, як поляки".

Про те, що ідіома спочатку не мала негативного значення, а просто вказувала на приписувану полякам велику схильність до п'янки, свідчить анекдотична реакція Ігнація Падеревського. Під час мирних переговорів у Версалі Жорж Клемансо, наближаючись до цього польського піаніста-політика, що саме тримав в руці келих з шампанским, начебто сказав: "Будете п'яним, як поляк". Падеревський відповів: "Прошу таких стереотипних фраз не сприймати серйозно. У нас кажуть – "Добре вихований, як француз"".

Поляк-католик (Polak-katolik) – стереотип поляка, що з'явився у ХVІІ ст., а закріпився під час розпаду Польщі. Ідея зв'язку польської культури та ідентифікації виключно з католицизмом народилася у другій половині XVII ст., під час контрреформації. Ідіома мала значення не лише релігійне, а й політичне, адже ворожі Речі Посполитій в той час держави, у т.ч. Швеція та Росія, мали тоді інші державні релігії. Під час поділу Польщі між Австрією, Пруссією та Росією в переважно католицькому польському суспільстві у результаті спротиву російському православ'ю та прусському протестантизму виник стереотип національної приналежності, що залежить від католицької віри. Сповідування католицизму вважалося рисою польського національного характеру. У міжвоєнній Польщі стереотип поляка-католика сприяв поєднанню католицизму та націоналізму. У соціалістичній Польщі він набув антикомуністичного характеру.

Польські жарти (анг. Polish jokes) – популярні, переважно у США, жарти про поляків, в яких вони постають як дурні та споживачі великої кількості алкоголю. Одна з гіпотез щодо них стверджує, що вони були поширені серед післявоєнних німецьких мігрантів, зокрема виселених з Сілезії, польського Примор'я та Східної Пруссії. Ці мігранти мали давнє упередження проти поляків. Натомість Крісті Девіс стверджує, що "польські жарти" - явище виключно американського походження. Ліга боротьби зі знеславленням Конгресу американських поляків добилася усунення "польських жартів" з ДВД-версії реаліті-шоу "The Simple Life".

Польська економіка (нім. Polnische Wirtschaft) – стереотипне позначення у німецькому суспільстві польського суспільства. Означає надмірну негосподарськість, бруд і брак планування та манер. Ідіома, вочевидь, з'явилася під час першого поділу Польщі, коли прусська влада впроваджувала у німецькому суспільстві переконання про потрібність поділу. Ідіома використовувалася виключно у нижчих верствах німецького суспільства. Але сприймалася, зважаючи на те, що економічний розвиток польських земель був значно нижчий, ніж прусських. Стереотип почав вживатися у вищих верствах німецького суспільства наприкінці XVIII ст. завдяки листам Георга Форстера, який зростав серед немецького населення Пруссії й у дитинстві спілкувався з німецькими селянами з околиць Гданська.

Цей стереотип пізніше вживали, зокрема, Карл Маркс, Фрідрх Енгельс, Отто фон Бісмарк та Карл фон Клаузевіц. Під час кристалізації німецької національної держави у ХІХ ст. негативний бік цієї ідіоми популяризувався такими письменниками як Ернст Моріц Арндт, Густав Фрейтаг чи Генріх фон Трейшке. Ідіома також використовувалася у Рейху для виправдання нападу на Польщу та трактування поляків як меншовартісних. Негативна ідіома "polnische Wirtschaft" вживається німцями досі. У виданому в 1987 р. Словнику сучасної німецької мови (Wörterbuch der deutschen Umgangssprache) за редакцією Гейнца Куппера ідіома "polnische Wirtschaft" вживається як синонім поняття "неймовірний безлад". Деякі польські урядовці та мас-медіа, однак, заявляли, що ця ідіома вже втратила свій негативний зміст.

Польський парламент (Polsk riksdag) – поняття, що вживається у скандинавських суспільствах та означає хаотичну і непродуктивну дискусію, в ширшому розумінні – безлад, хаос. Виникло у XVIII ст. як стереотипна оцінка використовуваного в сеймі Речі Посполитої принципу liberum veto. Негативне значення цієї ідіоми в шведському суспільстві існує досі.

Польські дороги (Polskie drogi) – стереотипне окреслення, що означає поганий стан комунікацій, характерний для Польщі. Означає слабку мережу доріг, їх вузькість, малу кількість дорожніх знаків, велику кількість вибоїн. Ідіома походить з давніх часів, але продовжувала використовуватися й після винайдення автомобіля, зважаючи на значно гірший рівень польських доріг, особливо порівняно з Західною Європою. Цей стан зберігся навіть після суспільних перетворень у 1990-х рр. Дехто пояснює поганий стан доріг в Польщі тим, що країна перебуває в такій кліматичній зоні, де тривалий зимовий період, перепади температур впливають на значне пошкодження доріг. Однак важко не зауважити, що у сусідніх на півдні та заході країні температури аналогічні, а мала мережа автострад у Польщі взагалі не пов'язана з кліматом.

Польське пекло (Polskie piekiełko) – популярна польська ідіома на позначення найбільш негативних рис, притаманних полякам. Однак остаточне значення залежить від контексту, в якому вживається. Виникло завдяки опублікованому у "Варшавському цирюльнику" № 18 за 1926 р. віршові Костянтина Ілдефонса Гальчинського під назвою "Польське пекло". Автор торкався питань національних упереджень (євреї, масони, велосипедисти – Żydzi, masoni, cykliści), пишучи: "а я над Пеклом з масоном літав".

Польське пекло – це:
- синонім заздрості, пов'язаної з тривалим наріканням, апатією, браком будь-якої ініціативи,
- діяльність поза законом,
- використання "патріотизму" для власної користі,
- брак вміння працювати з представниками інших регіонів, невміння виробляти спільний консенсус, компроміс, несприйняття конструктивної дискусії, сварки.

Ідіома "Скільки поляків, стільки поглядів" у своєму негативному значенні, мабуть, найвлучніше передає сенс "польського пекла". Існує думка, що ідіома "польське пекло" було популяризовано словами Тадеуша Мазовецького 31 березня 1990 р. на засіданні Громадянського комітету: "Щоб ми цієї польської демократії, що зароджується, не перетворили на польське пекло (...) чварів, гризні та боротьби". Поняття "польське пекло" як політичний діагноз польських сварок також подає Практичний словник сучасної польської мови, виданий 2000 року

Слон і польське питання (Słoń a sprawa polska) – синдром вишукування польськості в найдрібніших проявах буття. У ХІХ ст. це формулювання вживалося для означення шукання в усіх питаннях зв'язку з польською національною справою. У широкий вжиток його запустив Стефан Жеромський у повісті "Przedwiośnie": поляк, що мав написати про слона, не вагаючись, написав "Слон і Польща". На початку ХХ ст. здавалося, що все пов'язано з польським питанням, тобто з прагненням до незалежності. Ця ідіома стала настільки відомою, що польська нобелівська лауреатка Марія Склодовська-Кюрі під час зустрічі Міжнародного комітету інтелектуальної співпраці Ліги націй у 1921 р. розповіла анекдот:

На літературному конкурсі на тему слона англієць представив працю "Мій досвід у полюванні на слонів у Південній Африці", француз написав есе "Сексуальне й еротичне життя слона", а поляк написав оповідання "Слон і Польська національна незалежність".

Сьогодні поняття "слон і польське питання" вживається у значному ширшому контексті. Цей синдром – предмет сатири; Станіслав Бараньчак видав анталогію пародій найвідоміших польських віршів, прихованим, але головним, героєм яких виявляється слон, великий прихильник Польщі.

×