Вчені з університету Манчестера (Великобританія) під керівництвом Теренса Брауна (Terence Brown) встановили існування трьох незалежних "вогнищ" культивування рису на території Азії.
На сьогоднішній день поширені чотири основні різновиди рису: японіка (круглозернистий рис, що росте в Японії, Кореї і на Сході Китаю), індіка (довгозерний рис, який культивують в Індії, Пакистані та більшості країн Південно-Східної Азії), аус, що росте у Бангладеші, а також ароматичні сорти рису, з яких найбільш відомі басматі (Індія) і жасмин (Таїланд).
У першу чергу вчені зосередилися на вивченні рису індіка і японіка, оскільки археологічні дані свідчать про те, що саме ці різновиди злаку мають найбільш давню історію. Дослідники в цілому солідарні з думкою, висловленою раніше. Згідно з нею, рис почав одомашнюються людьми в період від 8 200 до 13 500 років тому на півдні сучасного Китаю.
Команда Брауна вважає, що вигідні з погляду культивації генетичні ознаки рису виявляються в багатьох дикорослих різновидах рису, поширених на півдні Азії. Згідно з їхнім дослідженням, ранні землероби у трьох незалежних географічних регіонах вивели культури зі схожими рисами.
Результати роботи по-різному оцінюються фахівцями в цій галузі. Фахівець у галузі генетики рослин з університету Міннесоти (США) Бріана Гросс (Briana Gross) вважає, що, принаймні, одна ознака культурного рису - а саме білий колір зерен - вперше з'явився у японіки, а потім поширився на всі інші сорти.
Сьюзан Маккок визнає, що нове дослідження навряд чи стане останнім словом в цьому питанні. Дискусія триває.
9 
35413
Коментарі