9 грудня 1641-го помер фламандський живописець Антоніс ван Дейк.

Він був головним та найвідомішим придворним живописцем в Англії. Ван Дейк є відомим майстром аристократичного й інтимного портрету, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з віртуозністю, яка встановлює стандарт елегантності в жанрі. Він також неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, майстер графіки та гравюри.

Антоніс походить із заможної родини, що мешкала у Антверпені, одному з найбільших міст Західної Європи. Батько торгував шовком. Мати доглядала за дітьми. Антоніс (22 березня 1599 р.) - сьома дитина в родині. Христини відбулися в кафедральному соборі міста. Тому дату народження уславленого портретиста знають досить точно, бо збереглася реєстраційна книга собору.

Родина була побожна, заможна і хлопцю дали добру освіту. Здібного хлопчиська навчали іноземним мовам і той говорив фламандською, італійською, англійською, іспанською.

Мати Антоніса померла у 1607 році. Батько був заможною людиною. Тому віддав дочок у пансіон, а молодшого прилаштував у майстерню живописця. Його перший вчитель, Хендрік ван Балєн, був у Італії, товаришував з учнем самого Тиціана — Пальмою іль Джоване, це як тепер диплом на професійність, тільки талант роздають не за дипломом. Учень виявився талановитішим за вчителя.

Про здібного хлопця пішли чутки. Його віднайшов Ян Брейгель (син відомого Пітера Брейгеля).Він розповість про Антоніса Рубенсу і той візьме Антоніса до своєї майстерні. Рубенс мав багато замовлень, поспішав з роботами. Квіти на його картинах виконували одні, пейзажі- інші, тварин малювали треті — отже, завдань вистачало усім.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Топ - 10 найвідвідуваніших музеїв світу

Здібний Антоніс вже в 14-15 років отримував складні завдання. А в малюванні фігур та облич був як Рубенс. Обличчя настільки вдавалися юнаку, що все йшло до того, щоби той став портретистом.

Рубенс теж розгледів в учневі могутні здібності — і могутнього конкурента. Надалі він триматиме Ван Дейка подалі від себе. Розділять вони і сфери впливу. Рубенс буде займатись декором церков, міфологічними та релігійними картинами. Ван Дейк стане портретистом і лише іноді писатиме релігійні та міфологічні картини. Але Рубенс мимоволі віддавав належне генію Ван Дейка. І навіть доручив йому написати портрет своєї першої дружини. Малювати Ізабеллу Брант Ван Дейку було легко: вони були знайомі. На портреті вона привітна, приваблива, доброзичлива і гостинна хазяйка палацу Рубенса.

В останньому переліку майна Рубенса зазначено одинадцять картин пензля Ван Дейка. Невдалі твори Рубенс не збирав.

Англійці приїздили в Антверпен і придивлялись до всього. Адже корисним може бути як купівля майна, так і вербування майстра. Впав їм у око і Ван Дейк. Граф Арундель в Лондоні отримав листа від свого шпигуна, датованого 17 липня 1620 року. Той пише: "Ван Дейк все ще мешкає в палаці Рубенса. А його картини починають цінувати так, як і твори самого вчителя. Йому 21 рік, син досить заможних батьків. Тому зараз його надзвичайно важко перехопити для нас …"

Англійці врешті-решт перехоплять Ван Дейка і він приїде у Лондон.

Італієць Джованні Беллорі напише першу біографію Ван Дейка, котрий жив і працював у Генуї. У Беллорі читаємо: "Його молодість йшла парно з амбітністю. Якщо довіряти автопортретам, то він красень і денді. А яку душу сховав він за оболонкою, сказати не вдасться".

Мемуари кажуть, що Антоніс був невеличким на зріст, утаємниченим і амбітним. Він запам'ятався як людина самотня, що не мала друзів. Утім Антоніс полюбляв веселощі, марноту придворного способу життя, великі гроші, мав екіпажі та слуг, не цурався коханок. На автопортретах він без сорому робив себе вищим на зріст, елегантним і витонченим. Хоча було звісно, що він працював тижнями, наче кінь, і за декілька днів встигав завершити новий портрет чи велику картину …

Після недовгого перебування у Англії, Ван Дейк їде в Італію. Фландрія була пов'язана торговельними справами з генуезцями. Тому Ван Дейк оселився в Генуезькій республіці, хоча працював у Венеції, Мантуї, Турині, один рік перебував у Сицилії. Генуя була республікою лише за назвою, а правили багатії та аристократія. Саме вони і були замовниками портретів Ван Дейка .

В Генуї довго не було своєї школи живопису на відміну від Венеції чи Феррари. Дефіцит великих майстрів і уславлених портретистів Ван Дейк заповнив собою у місті на декілька років. Майстерність Ван Дейка просто розквітла в Італії. Ще у Римі він малює портрет кардинала Гвідо Бентівольо. Зображає його без недоліків.

Це був комплімент від художника.

Комплімент стане притаманним усім портретам Ван Дейка в Італії і поза Італією. Майстер додає своїм клієнтам елегантності, невимушеності.

Про метод малювання розповів замовник Ван Дейка Еберхард Ябах: "Впродовж дня клієнти приходили на позування лише на одну годину. Початок і закінчення тої години відбивали дзвоники годинника. Ван Дейк робив на папері детальний малюнок обличчя та пози пастелями та графітом. Його переносили на полотно. П'ять або шість помічників малювали одяг, руки і тло. Аби виходило достовірно, садовили чи ставили натурників, жінок чи чоловіків. На другому (і останньому сеансі позування) Ван Дейк особисто підправляв недоліки, допрацьовував обличчя і те, що зробили помічники". Портрет був готовий.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 126 років тому Ван Ґоґ вистрілив собі у груди

Подібне пише й історіограф Беллорі:"Працював він багато і без перерви. В дні створення портрету починав зрання. Аби не гаяти час, навіть обідав разом з замовником, не відходячи від полотна. Вельможні дами і кавалери йшли позувати із задоволенням, бо в домі було вдосталь веселощів і розваг. Після їжі майстер брався за інший портрет, а закінчував, коли підсихали фарби. Коли писав історичні сюжети, обов'язково планував, скільки може зробити за день. І лише виконавши план, відкладав пензлі".

Був період, коли йому було так погано, що він написав заповіт (після смерті батька та обирання трьома сестрами долі чорниць ). Від стресів лікувала робота. Тоді Антоніс і напланував зробити портрети своїх видатних співвітчизників. Писати олійними фарбами здалося довгим навіть Ван Дейку. І він звернувся до офортів і інших технік гравюр. До переліку обраних потрапили художники, поети, державні діячи, музиканти. Витвір отримав назву "Іконографія Ван Дейка", а кількість аркушів — 190. Не всі офорти зробив власноруч Ван Дейк, їх допрацьовували інші гравери. Пізніше мідні дошки серії придбали для Лувра.

В Лондоні він обслуговує короля і королівський двір. До будинку, де оселили художника, прибудували приміщення з ходом. І король мав змогу приходити, коли заманеться і зникати по англійські. Ван Дейк малював портрети короля і родини, дітей короля, майже всю лондонську верхівку. Тільки портретів короля нарахували одинадцять, і всі різні за композицією. Але король завжди елегантний, стрункий і величний.

Ван Дейк виробив свій шаблон і постійно варіював його. Подібні і поза, і поворот голови, і сам погляд. Варіації - у розмірах полотна, в жестах рук, в одязі, в наяності чи відсутності зброї, порожнього або заповненого тла.

Підрахували, що в Лондоні Ван Дейк намалював 350 портретів. Король зробив його лицарем (дворянином), він отримав особливу платню і став "головним і постійним художником Його Величності".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 65 мільйонів доларів віддали за портрет актриси

Є багато художників, що пізно одружуються. Вчитель Ван Дейка — Рубенс — одружився тільки у 32 роки. Ван Дейк одружився лише у 40. Прийшлося розірвати багаторічний зв'язок з коханкою Маргарет Лемон. Залишився портрет Маргарет( у королівському зібранні). Виявляється, Антоніс втомився від стосунків і пожалкував для Маргарет ефектної пози, розкішної сукні, не зробив на тлі завіси чи фасаду палацу. Хоча Лемон була моделлю для багатьох фігур в картинах майстра, а їхній зв'язок не був коротким.

Підстаркуватий Антоніс побрався з Мері Ратвен, фрейліною королеви Англії. Далися взнаки перевтоми весільних свят та надмірної праці. Ван Дейк хворів. Великою спокусою стала і звістка від короля Іспанії стати головним художником Антверпена(що належав тоді Іспанії). Не вийшло.

Замість спочинку і лікування Антоніс ще й поїхав у Париж у спробі отримати багате замовлення. Замовлення передали іншому. Зовсім хворий Ван Дейк повернувся у Лондон до вагітної дружини. Заметушився навіть король, але хворому не ставало краще.

Зберіглися плітки того часу. Подейкували, що Ван Дейк наполегливо займався алхімією в безсилому бажанні перетворити малоцінні речі на золото — і отруївся.

Дружина народила йому доньку 4 грудня 1641 року, а смерть прийшла до Ван Дейка 9 грудня. Йому було 42.

×