Книги, на які довго чекали, і ті, які стали несподіванкою. Дослідження, що порушують невідомі й маловивчені питання та видання, які розбурхують злободенні теми. А часто й суперечать одне одному, спонукаючи читачів до переосмислення.
Gazeta.ua склала список найбільш знакових робіт з історії України, що побачили світ у 2012 році.
Синьоводська битва 1362 року
Про битву на Синіх водах побіжно згадують в школі, розповідаючи мінімум інформації. Про неї згадують переважно у зв'язку з виходом українських земель з-під влади Золотої Орди, хоча не менш знаковою є інша сторона - в результаті перемоги русько-литовських військ почався вхід України у нову добу та цивілізаційний простір.
"У 13 столітті монгольська навала невідворотно змінила життя багатьох народів, які жили від Тихого океану до європейської Адріатики. Для одних вона принесла військові втрати, змінила цивілізаційну приналежність інших. Більше ніж століття українські землі були частиною монгольської держави. Але що ми знаємо про цей період? – набагато менше, аніж про древні скіфські часи!", - зазначає автор масштабного дослідження "Синьоводська битва 1362 року" Борис Черкас.
Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині 14 – 70-х роках 16 ст.
"Дослідження подільської шляхти – привілейованої верстви на Кордоні тогочасного християнського європейського світу з мусульманським Степом – показує історію України олюдненою, а Поділля – домівкою для тих, хто, оселившись на цій неспокійній землі, не боявся ризикувати життям і майном у протистоянні зі степовим супротивником. Подільська шляхта, живучи на Кордоні та з Кордону, набула своєрідних ознак. Їх умовно можна звести до такого означення, як еластична спільнота – тобто спільнота, відкрита до прийняття нових членів, нових правил гри, нових обставин життя; спільнота яка швидко реагує на виклики, що приходять як із Заходу, так і зі Сходу; спільнота, у якій формуються нові соціальні групи, такі, як професійні спільноти вояків і злодіїв. Для них Кордон був шансом на успіх", - говорить про свою книгу Віталій Михайловський "Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині 14 – 70-х роках 16 ст."
Автор пише про період і територію, які у свідомості пересічного читача є нечіткою білою плямою. Дике поле, шляхта, формування ранньомодерної української ідентичності - це ті ключові явища, що супроводжували історію Поділля у пізньому середньовіччі.
Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – початку XVIII ст.
Нова книга провідного українського історика Наталі Яковенко стала приємним і довгоочікуваним подарунком для поціновувачів історії ранньомодерної України. Вона є продовженням попереднього видання Яковенко "Паралельний світ".
"Колективна ідентичність химерно і безмежно варіативно переплітається з ідентичністю персонального чи групового типу, - переконує історик. - В результаті свідомість людини постає як складний пасьянс, рівняння, перевантажене різного роду невідомими і змінними. Історикові тяжко дати раду з цим калейдоскопом ідентичностей, адже, на відміну від соціолога, він не може запропонувати своїм піддослідним анкету з питаннями. Ми приречені вести діалог лише з текстом джерела, який, крім зрозумілої неповноти, ще й обтяжений умовностями писемної та освітньої комунікації".
Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 1 Практики, казуси та девіації повсякдення
У видавництві Інституту історії Україні НАН України вийшов перший том збірника "Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. Т. 1 Практики, казуси та девіації повсякдення".
Перший том збірника наукових студій присвячений дослідженню історії повсякдення ранньомодерної України в найрізноманітніших його практичних проявах – як у "звичних" повсякденних практиках, що виступали певним уособленням "нормального" повсякдення тих чи інших соціальних груп і корпорацій, так і в казусних історіях або відхиленнях від цих унормованих способів поведінки.
Утім, як відомо, межа між нормою та девіацією є завжди доволі умовною, мінливою і залежною від багатьох сторонніх чинників. Саме в такому методологічному ключі й розглядається історія "нормального" та "казусного", "девіантного" повсякдення ранньомодерної України на сторінках пропонованого тематичного збірника.
Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах. – Т. 1: Практики, казуси та девіації повсякдення / Гол. ред. В. Смолій; Відп. ред. В. Горобець; Ред. колег.: Н. Старченко (заст. відп. ред.), Н. Білоус, В. Зема, О. Романова (відп. секр.). НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – 328 с.
Іван Мазепа і Російська імперія. Історія "зради"
Чи є зрадою відповідь на зраду? На зраду своїх зобов'язань перед цілим народом - козаками - які давав Петро І в обмін на визнання верховенство Московії. Свою відповідь на це питання пропонує відомий російський історик Тетяна Таїрова-Яковлева.
Використовуючи матеріали російських та українських архівів, автор розглядає обставини приходу Мазепи до влади, його стосунки з Петром І, внутрішню політику, особисті та ділові взаємини зі старшиною й оточенням російського царя, а також аналізує причини переходу Мазепи до шведів.
Тетяна Таїрова-Яковлева. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія "зради". Кліо, 2012. - 403 с.
Київська Русь і Малоросія у 19 столітті
Слово "малорос" сьогодні є радше лайкою або способом звернути на себе увагу для одіозних особистостей. Натомість Олексій Толочко пропонує поглянути на це поняття в історичному контексті. Навіть не треноване вухо здатне розчути у цьому понятті "Русь". Як уявляли Київську Русь наприкінці 18 -у 19 століття - у період творення націй?
Видавці наполягають: його книга - зразок елегантного, дотепного і живого історичного письма, зазначають видавці. Толочко відомий критичними поглядами і недовірою до історичних джерел. "Народження Малоросії з духу подорожей" і "бої за києво-руську історію" - два лейтмотиви нової книги автора.
"Киевская Русь умерла, не оставив завещания и не упорядочив дела. Умерла, когда дела были в расстройстве, а имущество описывали для конфискации. Наследники появились позже, с сомнительными бумагами и неопределенной степени родства с покойником. Как бывает в подобных случаях, выяснение прав превратилось в долгую тяжбу между претендентами. Взаимных обвинений в самозванстве, апелляций к крови, земле, заверений в особой любви к умершему было в избытке. Пока длился процесс, усадьба превратилась в руины. Но как раз подоспела мода на руины. Украина унаследовала физические остатки имения, Россия — документы на владение ими. С конца ХIХ века между двумя историографиями продолжается спор, чьи претензии на "киево-русское" наследие предпочтительны и по какому праву наследовать — по праву "земли" или по праву "крови".
Красный апокалипсис: Сквозь голодомор и раскулачивание
Заради цієї книги видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га" відійшло від свого принципу видавати книжки лише українською. Головний редактор Іван Малкович наголошує, що спогади очевидця й реалізатора Голодомору Дмитра Гойченка спеціально були видані мовою оригіналу - російською. Таким чином хотіли показати як тоталітарна радянська система ламала "не лише тіло, але й душу" людини, адже російська Гойченка не чиста, з масою українізмів.
"Це унікальні свідчення про страшні часи радянської колективізації та Голодомору в Україні (південно-східні області, Одеса, Київ та Київщина). На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настільки детальних, як у цій книзі, описів людиноненависницького комуністичного режиму", - сказано в анотації до видання.
Хрестоматія Голодомору
Видання, що може бути не настільки близьким українцям як читачам, однак, безперечно є важливим для українців як громадян. Англомовна "Хрестоматія Голодомору" є першим повним зібранням джерел та досліджень про Голодомор 1932-1933 років. Упорядники Олександр Мотиль та Богдан Клід називають свою роботу унікальною, адже доти мешканці Заходу практично не мали доступу до джерел і останніх досліджень про голод в Україні. Це необхідно, у першу чергу, для визнання Голодому в світі.
"Англомовний читач знає дуже мало про Голодомор. Є добрі наукові праці українською та російською мовами, але пересічний науковець чи студент не знає цих мов, вже не говорячи про звичайного читача. Також, без спеціального знання важко зрозуміти навіть англомовні дослідження. Тобто наша книга для студентів і для ширшого кола читача. Ми зібрали, на нашу думку, уривки із найважливіших матеріалів про Голодомор. Дуже багато текстів ми переклали з російської та української на англійську мову. Також є документи із польськомовних, німецькомовних джерел", - зазначив Богдан Клід.
Народна книга пам'яті жертв Голодомору
Народну книгу пам'яті жертв Голодомору видав музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні". На відміну від попередніх томів, упорядниками книги фактично виступили не історики, а звичайні люди. Не знайшовши у вже виданих імена своїх предків чи родичів, вони повідомляли їх працівникам музею.
Директор музею Віктор Діденко підкреслив важливість встановлення імен усіх загиблих: "У нас представлена Книга пам'яті. Ми хочемо продовжувати справу, яка була розпочата кілька років тому. Про Голодомор 1921-22 рр. ми майже нічого не знаємо, а голод 1946-47-го - це взагалі таємниця, яка зберігається за десятьма замками. Нам потрібно встановити імена усіх людей, які тоді загинули. Лише тоді ми зможемо не ставити питання чи був геноцид. Тому що показати масштаб трагедії ми зможемо лише у тому випадку, якщо будуть встановлені всі імена загиблих".
Історія під грифом "Секретно". Нові сюжети
Книга, що викликає бурхливі дискусії серед науковців та б'є рейтинги продажів історичної літератури. Не мало фахівців Другої світової називають книги Володимира В'ятровича упередженими. Його об'єктивність закінчується там, де закінчується західна історія і починається історія ОУН, говорять вони.
Сам же В'ятрович називає свою нову роботу "Історія під грифом "Секретно". Нові сюжети" збіркою різних нарисів з історії українського націоналістичного підпілля, що мають на меті показати можливість засекречених документів архівів СБУ. У період керівництва архівом автор відкрив доступ до цих справ і сам мав змогу працювати з ними.
"Чиновники вважають, що досі мають діяти грифи, які не мають ніякого відношення до України, - зазначив дослідник. - Бачте, я спеціально видав книжку з назвою "Під грифом "Секретно". Не "таємно", а "секретно", о скільки "совершенно секретно" - справжні грифи, які містять ці справи. Вони згідно з логікою і згідно з українським законодавством не є чинними в Україні. Якщо б у цих документах були дані, що становлять державну таємницю України, їх мали б переглянути і поставити гриф "таємно". Натомість в Україні маємо фантастичну ситуацію, коли не існуюча держава - Радянський Союз - досі впливає на те, що нам обмежують доступ до інформації", - говорить В'ятрович.
Володимир В?ятрович. Історія з грифом секретно. Нові сюжети. К.: Наш формат, 2012. - 240 с.
Проект "Україна" : Жертва УПА, місія Романа Шухевича
Дещо інший погляд на історію УПА пропонує Данило Яневський. Його нова книга носить промовисту назву "Проект Україна : Жертва УПА, місія Романа Шухевича".
"Українська повстанська армія як вертикальна структура ніколи не існувала з огляду на воєнний час. Цього не давали зробити ні німці, ні комуністи. Ніхто не може звинувачувати УПА у співробітництві з німцями. А не було його тому, що німці заважали створювати УПА", - сказав Яневський на презентації книги.
Історик пропонує по новому подивитися на розкол і суперечки всередині українського націоналістичного руху, зокрема інакше оцінити постать Степана Бандери, який, на думку Яневського, відіграв деструктивну роль в історії ОУН.
Данило Яневський. Проект Україна : Жертва УПА, місія Романа Шухевича. Х.: Фоліо, 2012.
"Люба моя Еллі!..."
"У неділю ми сфотографували декількох типів. Коли бачиш, як тут часом одягнуте місцеве населення, то таке враження виникає, що переносишся на 1000 років назад", - залишив напис під фото німецький чиновник Йоганн Бьоше. У 1942-43 роках він працював референтом керівника сільської округи в Іванківському гебітскомісаріаті під Києвом.
Видавництво Інститут історії НАН України опублікувало його листи та світлини з окупованого українського містечка. На початку 2000-х до українських істориків звернувся син Бьоше і повідомив, що знайшов листи батька. Окрім особистих сюжетів, у листах містяться цікаві замальовки з життя німецьких чиновників нижчої ланки, їхні щоденні турботи та святкові події. Це – погляд "пересічного німця" на окуповану Україну, зазначають упорядники.
Книга вийшла обмеженим тиражем, чи дійде вона до книгарень лишається під питанням.
"Люба моя Еллі!..." Листи, світлини та документи німецького чиновника з окупованого Іванкова (1942–1943 рр.) / Упорядн.: Г. Бьоше, М. Дубик, Т. Пастушенко; Переклад: О. Николайчук, Л. Сочка; Наук. ред. О. Лисенко. – К.: Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність", 2012. – 336 с.
Чернігів. Історія міста
Книга одного з провідних українських медієвістів Сергія Леп'явка є першою великою працею, присвяченою багатовіковй історії Чернігова - одного з найдавніших міст України.
Як більшість невеликих міст, Чернігів, на відміну від Києва, Львова чи Одеси, не балуваний увагою істориків. У книзі викладаються основні події історії міста, розповідається про найвідоміших осіб, які в ньому жили, історичні та культурні скарби, що були створені або зберігаються в Чернігові
Сергій Леп'явко. Чернігів. Історія міста. Темпора. 2012, - 432 с.
8 
35413
Коментарі
25