На переговори про долю Бесарабії більшовицький уряд не було запрошено

28 жовтня 1920 року у Парижі був підписаний Бессарабський (Паризький) протокол. Він мав вирішити питання міжнародного визнання приєднання Бессарабії до Румунії, яке відбулося у 1918 році.

Договір був підписаний між Румунією з однієї сторони, та Великобританією, Італією, Францією та Японією – з іншої. Окрім цих країн протокол був підписаний Індією та чотирма домініонами Великобританії – Новою Зеландією, Канадою, Австралією та Південно-Африканським союзом. Проте ратифікований договір був значно пізніше: Великобританією – через 3 роки, Францією – 4, Італією – 7, Японією – 11. Сполученні Штати Америки відмовилися від підписання протоколу.

Під час підписання договору в Румунії діяв уряд Александру Антонеску, який був відомий тим, що відмовився видати Радянському Союзу Нестора Махна. Це ускладнювало і без того суперечливу ситуацію щодо Бесарабію, на яку більшовики також претендували. Відповідно, радянський уряд на переговори не було запрошено.

Бессарабський протокол складався з 9 статей. Перша з них визнавала суверенітет Румунії над Бессарабією, оскільки це нібито відповідало з економічної, географічної, етнографічної та історичної точки зору.

Усі жителі Бессарабії отримували румунське громадянство. Але протягом двох років вони мали можливість змінити його.

Згідно 7 статті договору гирло Дунаю, яке називалося Кілійським рукавом, переходило під юрисдикцію європейської Дунайської комісії.

Окрім того, Румунія зобов'язувалась виконувати усі пункти Сен-Жерменського договору, які передбачали тверді гарантії надання національним меншинам політичних прав і демократичних свобод.

Остання стаття протоколу визнавала право Росії приєднатися до договору, але лише після того, як буде створено її уряд, визнаний сторонами договору.

1 листопада 1920 року Народний комісар з іноземних справ РРФСР Георгій Чічерін надіслав ноту протесту державам, які підписали договір. В ній відзначалося, що Російська республіка не визнає договір, оскільки його було підписано без її згоди, а приєднання Бесарабії до Румунії визнавалося анексією.