98 років тому в Османській імперії почалися масові вбиства вірмен

"Та невелика частка крові, яку вона ще зберегла - дорогоцінна кров, з якої народиться героїчне потомство. Народ, який не хоче померти, не помре ніколи!". Так французький письменник Анатоль Франс висловився про долю вірменського народу, постраждалого від масових репресій в 1915-1923 років.

24 квітня 1915 року прийнято вважати початком знищення вірмен Османської імперії. Цього дня в Стамбулі почалися масові арешти вірменської еліти. Це призвело до повного знищення цілої плеяди найвидатніших діячів вірменської культури: письменників, артистів, музикантів, вчителів, лікарів і так далі. Почалися депортації та вбивства вірмен в інших містах і сільській місцевості Османської імперії. Часто до місця переселення вірменам доводилося йти пішки, води і їжі їм не давали, тому більшість помирала від голоду й спраги. Трагічною сторінкою геноциду вірменського народу стала доля дітей. Тисячі неповнолітніх вірмен були депортовані або вбиті. Сироти, що вижили іноді знаходили притулок в мусульманських сім'ях і приймали іслам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Комікс про Голодомор та "Мама по скайпу" найбільше цікавили німців на українському стенді у Ляйпцигу

У результаті переслідувань і депортацій загинуло за різними підрахунками від 200 тисяч до 2 мільйонів вірмен. Найбільш правдоподібними вважаються дані в 1-1,5 млн.

Геноцид вірмен був визнаний багатьма країнами: Бельгією, Німеччиною, Канадою, Кіпром, Росією, Італією, Аргентиною та іншими. Першою країною, що визнала геноцид вірменського народу, став Уругвай (в 1965 році). Керівники провідних держав, в тому числі Барак Обама, Джордж Буш Старший, Франсуа Міттеран неодноразово зверталися до цієї теми у своїх виступах. Барак Обама в 2009 році заявив:

"Сполучені Штати Америки значно багатша країна завдяки багатьом американцям вірменського походження, які зробили свій внесок у наше суспільство, багато з яких іммігрували в нашу країну внаслідок подій 1915 року. Сьогодні я стою поруч не тільки з ними, але і всіма вірменами з дружніми почуттями, почуттям солідарності і глибокої поваги".

У деяких європейських країнах заперечення геноциду вірмен тягне за собою юридичну відповідальність. Так, в 2007 році швейцарський суд визнав турка Догові Перінчека винним у прояві нетерпимості за заяви про заперечення Геноциду вірмен і засудив до 90 днів позбавлення волі умовно і штрафу в 3 тисячі швейцарських франків.