22 квітня 1870 року народився керівник більшовицького перевороту в Росії, один із засновників СРСР Володимир Ілліч Ленін (Ульянов). У радянські часи на його честь називали міста, вулиці, парки, проспекти і бульвари. Майже в кожному місті стояв пам'ятник чи бюст Ілліча. Леніну присвячували безліч літературних та музичних творів, фільмів, опер та спектаклів. Його ім'я навіки пов'язано зі створенням Радянського Союзу. Залишилось ім'я Володимира Ілліча і в народному фольклорі – анекдотах.
Перші анекдоти про Леніна з'являються ще до його смерті у 1924 році. Український літературний критик, член Академії Наук Сергій Єфремов у своїх щоденниках (1923 – 1929 роки) фіксував анекдоти, які чув майже щодня на вулицях Києва. Серед партійних діячів, про яких складали анекдоти, Ленін був найбільш популярним.
"Стрівся на тім світі Микола ІІ з Леніним. "А що Ілліч, горілку продаєте? – "Продаємо". – "А скільки градусів? – "38". – "І варто було за 2 градуси таку веремію здіймати".
Популярною темою для анекдотів стала хвороба Леніна. Відомо, що з 1922 року він тяжко хворів і переніс декілька інсультів:
"Ленін ходить...під себе"
"Змагаються за віру:
Бога нема, - каже один. - Скільки я вже його лаяв, а проте і голова мені ціла, і руки роблять, і ноги ходять. Коли б був Бог – то хіба б він стерпів образу й не покарав?
Стане Бог на таку козятку увагу звертати! – одказує другий. - А он ваш найстарший вже й без рук і без ніг і без голови лежить".
Анекдоти продовжували з'являтися і після смерті Леніна. Частина з них була присвячена його смерті та похоронам:
"Питання: хто з відомих акторів зійшов у могилу найбільш освистаним?
Відповідь: Ленін (по всьому ССРР усі свистки й гудки свистали)".
"Ленін прислав Рикову з того світу телеграму: будь ласка, товаришу, подбайте, щоб Ленінград знов на Петроград чи Петербург повернули. А то стрівся я тут з Петром, він з своєю "дубинкою" - то, розумієш, що коштує мені ваша вигадка...Так змилуйтесь же, будь ласка!".
"На якомусь мітингові промовець риторично запитує: "Ленін... Чи ви знаєте – хто такий був Ленін? – Вор..." Крики обурення, похвалки арештувати. "Ша! – веде далі промовця, - Ленін був дійсно вор: вождь октябрьской революції".
"Зайшло змагання, як найкраще зберегти мозок Леніна. Думали-думали, аж одному впало на думку: Треба вкласти його в голову т. Рикову: і він порозумнішає, і мозок одразу заспиртується".
Надписи про Володимира Леніна з'являлися навіть у вбиральнях. Так, у Київському театрі можна було прочитати:
"Здесь принимаются пожертвования на мавзолей Ильичу – золотом и бумажками"
Сергій Єфремов занотував вірш, який склали після чуток про аварію каналізаційної труби у мавзолеї:
"Угас российский наш Мессия
И благодарная Россия
Под звуки пушек и мортир
Спустила труп его в сортир"
Сергій Єфремов записував у щоденнику не тільки популярні анекдоти, але й реальні цитати із газет, промов комуністичних ораторів, розмов людей, які анекдотами не були, але багато в чому їх нагадували:
"Не анекдот, але на анекдот скидається. Цими днями в одному з клубів якийсь оратор вихваляв геніальність Леніна такими аргументами: "Тепер відомо, товарищі, що у т. Леніна тільки ? мозку була нормальна. І от п'ять років цей чоловік правив Росією тільки четвертиною мозку. Хіба ж не геніальний?...".
На базарі від селянки, яка носить до Києва молоко, Сергій Єфремов почув таку характеристику Володимира Ілліча:
"Перше був один цар, а тепер два настало: Ленін – наш ніби-то – та жидівський – Троцкін, чи якось там. Та їхній про них безпокоїться – от їм і добре живеться, а наш за нас не дбає – то нам і горе".
3 
1
Коментарі
9