Київський журналіст Станіслав Міхновський мріє зняти фільм про свого пращура - прадіда Миколу Міхновського. Наразі він пише сценарій до майбутнього фільму, матеріали до якого кілька років збирав у архівах.
За його словами, деякі сімейні таємниці можуть пролити світло і на особу Міхновського, і на його діяльність. Сам Микола Міхновський нащадків не залишив. Станіслав є правнуком його старшого брата Юрія. Вдома у нього цілий архів документів та речей, пов'язаних з предками.
Він досліджував середовище, у якому виховувався прадід та його брати. Голова сім'ї отець Іван був священиком у сільській церкві у Турівці, біля маєтку Миколи Марковича.
Своїх дітей Іван віддавав у світські навчальні заклади, незважаючи на традицію духовної освіти у сім'ї. Сини Міхновського закінчували прилуцьку гімназію, а згодом - київський університет.
"Кінець 19 сторіччя був декадентським часом. Життя було перенасичене у духовному плані. Іван Міхновський розумів, що потрібно рухатися далі. І тому віддавав дітей у світське життя. Адже вакантних місць, хороших і яскравих, які були, наприклад, у післянаполеонівський час, вже не було. Це вже був початок капіталізму, країна зовсім змінилася, темп життя ставав шаленим. А Міхновський був чоловіком прогресивно мислячим. І я думаю, що йому сам Маркевич порадив, мовляв „віддавай дітей в університет", - розповів Міхновський-молодший Gazeta.ua
Родина Міхновських спілкувалася з найвидатнішими постатями українського руху. Завдяки близькості до Марковичів зналася з Тарасом Шевченком. Станіслав показує фото свого прадіда у воєнній формі, де він фактично копіює шевченківський образ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За два тижні професор Огієнко з ченця став єпископом
Відомо, що у Миколи Міхновського були доволі натягнуті стосунки з більшістю українських діячів. Станіслав не сприймає багатьох думок сучасних істориків про Міхновського. Він вважає, що того роблять сліпим ідеалістом, забуваючи про твердість характеру.
"Він був безкомпромісною людиною і дуже не любив дурнів. Він був освічений, знав собі ціну. Був дуже вразливим. Вразливим по-особливому. Він не міг цього показати, але він не вмів прощати. Очевидно, у нього була схильність до депресії. Періоди терактів і бурхливої діяльності змінялися апатією", - говорить Станіслав.
Станіслав вважає, що його предка часто недооцінюють. Вважають, що Микола Міхновський не мав сильних позицій, а від співпраці з іншим діячами відмовлявся через ідеологічні розходження.
"Він був максималістом, не визнавав напівтонів. Тобто коли Скоропадський його запрошував в уряд, він говорив: „Ні, я буду керівником держави". Він бачив тільки себе. У хорошому сенсі", - заперечує Станіслав офіційним історикам.
"Ви тільки правильно мене зрозумійте, але це був Гітлер. Однак, Гітлер без таких жахливих наслідків. Я не говорю про злодіяння. А про харизматичність, можливість завести людей. Він розумів Україну у своєму баченні", - вважає він.
Часто про доленосні події у житті Міхновського згадують дуже побіжно. Такою подією Станіслав називає спробу одруження адвоката з колишньою дружиною його начальника. Станіслав знайшов спогади цієї жінки про Міхновського: „Вона писала який він серйозний, поважний чоловік. Уважний, джентльмен. Але вона була шокована тим, що у Харкові, у помешканні, де він знімав квартиру, висіли „непристойні олеографії".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гасло "Слава Україні" і тризуб у барі обурює поляків у Замості
В історичних нарисах про женихання сказано коротко: воно не відбулося через супротив батька Міхновського, бо наречена була єврейкою. Саме ця подія, на думку правнука, стала чи не найважливішою для формування політпрограми творця українського націоналізму.
За словами Станіслава, у родині Міхновських є традиція: старший син обов'язково повинен мати четверо дітей, але найголовніше - повинен обирати дружину з близького середовища (його прадід був одружений з далекою родичкою) і бажано українку. Микола був молодшим сином, але батько хотів невістку-українку. Цього звичаю у родині дотримуються й досі.
Вибір сина викликав бурхливу реакцію Івана Міхновського. Скандал був величезний. Настанови батька Микола сприйняв дуже серйозно і надалі це відобразилося у його маніфесті.
„Це зіграло дуже важливу психологічну роль і надалі підсвідомо це було сформульовано у його „заповідях". Це був конфлікт більше ніж особистісний. Це на підсвідомому рівні залишилося у нього", - вважає Станіслав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євген Чикаленко відмовився стати гетьманом України
Загадки у раптовій смерті Миколи Міхновського Станіслав також не бачить. Він наклав на себе руки 1924 року після кількаденних допитів НКВС. Правнук вважає, що справа не у тортурах й приниженні. За його словами Міхновський переконався, що подальша боротьба за самостійність України вже не можлива.
„Оскільки він був сам по собі, то і вирішив цю проблему, як Сократ. Він був самодостатнім і сам вирішував що робити з Україною – чи продовжувати боротися, чи накласти на себе руки. Він і був "Україна". Міхновський у собі втілив ідею того українського Едему, який він вкладав у поняття самостійної держави", - завершив розповідь про свого родича Міхновський-молодший.
3 
1
Коментарі
45