20 травня 1961 року 33-літнього правозахисника Левка Лук'яненка засудили до смертної кари. Вирок замінили ув'язненням через 72 доби очікування.
Кримінальну справу проти Лук'яненка порушили того ж року у Львівському управлінні КГБ. Провокатор, слухач обласної партійної школи, доніс, що він разом із соратниками створив підпільну антирадянську організацію. Тоді агентам удалося викрити "Українську робітничо-селянську спілку", що об'єднувала приблизно 10 членів.
Організація мала власну програму, базовану на засадах марксизму-ленінізму. Учасники пояснювали, що без нього далі як до Києва зі своїми ідеями було не дійти. Хотіли проводити ненасильницьку боротьбу за громадські, національні, культурні та економічні права українців. А виборовши це - боротися за самостійність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розпустили правозахисну організацію, що боролася з владою
Арешти учасників організації проводили в ніч на 21 січня. Закидали антирадянську агітацію, а також спробу відірвати Україну від СРСР. У відповідь Левко Лук'яненко посилався на ст. 17 Конституції, що проголошувала право вільного виходу союзних республік із його складу. Але почув лише сміх. Лук'яненко згадував, що під час слідства демонстративно співав націоналістичних та антирадянських пісень.
Зрештою його звинуватили в тому, що "виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму" - зрадив Батьківщину. На суді, який відбувався в кімнаті слідчого ізолятора КГБ, призначили смертний вирок. Назвали головним теоретиком організації.
"Коли я почув свій вирок – смертна кара – то мене ніби чимось тупим і важким ударили по голові. Мені здалося, що під тягарем цих слів я навіть пригнувся. Ні, це не страх, це якесь інше почуття. Страшенний жаль. Я так багато планував, і от моє життя зараз обірветься, а я так майже нічого й не встиг зробити", - розповідав діяч в інтерв'ю газеті "Поступ".
У камері смертників Лук'яненко провів 72 доби, кожної миті очікуючи розстрілу. Потім вирок змінили на 15-річне ув'язнення. Покарання відбував у Мордовській АРСР. Інші члени "Української робітничо-селянської спілки" дістали 7-15 років.
Під час перебування в тюрмі в селищі Чусовій на Уралі політв'язня Левка Лук'яненка намагалися вбити. Йому хотіли зробити смертельні уколи й труїли їжу.
"Лікарка була готова зробити укол, який би мене відправив на той світ. Я тоді помітив, як у неї рука почала тремтіти. Я різко відвернувся й усе. Тоді зрозумів, що спокійнісінько вбити людину - важко. Потім у тій самій тюрмі ще раз мав би закінчити своє життя. Дають велику миску борщу. Подивився на нього – та такий і мама мені не завжди варила. Я взяв ложку й половинку надсьорбнув. Думаю – почекаю. В мене в голові почало легесенько шуміти. Я тоді беру цю миску – і в парашу", - згадував Левко Лук'яненко.
У такий спосіб система чинила тиск. Інші дисиденти згадували, що протистояти цьому було важко.
2 
1
Коментарі