Ексклюзиви
Вівторок, 27 травня 2014 19:24

"Видимо, он был не совсем нормален психически"
2

Всеволод Максимович. ”Поцілунок”, 1913 рік. На цю роботу художника, ймовірно, надихнуло однойменне полотно австрійця Ґустава Клімта, створене п’ятьма роками раніше
Всеволод Максимович. Автопортрет, 1913-й. Художник створив його за рік до самогубства. ”Від його автопортрета віє не тільки цілком природним для молодого красеня бажанням попозувати, а й небезпечним смутком, апатією, які приносить на своїх крилах янгол смерті, – коментує цю картину сучасний мистецтвознавець Дмитро Горбачов. – Надто стильно, а насправді зловісно, виглядає плаский силует його безплотного тіла на тлі чорних інфернальних бульбашок. Глибокі тіні залягли навколо очей на цьому зовсім юному обличчі”

20-річний художник Всеволод Максимович був членом гуртка нудистів і знявся у футуристичному кіно. 100 років тому він вистрелив собі у скроню. Нині його вважають "найяскравішим представником українського модернізму"

Чоловік із підведеними чорною тушшю очима танцює з жінкою на столі посеред тьмяно освітленого кабаре. В обох у руках криві кинджали. Чоловік перекидає жінку з однієї руки на другу. Тоді замахується і вдаряє її ножем. Але не вістрям, а руків'ям. Б'є знову. Поступово входить в шал і таки встромляє кинджал у груди. До них підбігає компанія, яка спостерігала за цим дійством. Везуть убиту за місто. Викидають напівроздягнену в сніг. У цей момент з'являється поет Володимир Маяковський. Він у циліндрі, пальті й рукавичках, крутить ціпок.

Це – остання сцена авангардного фільму "Драма в кабаре футуристів № 13", знятого 1913-го в Москві. Стрічка не збереглася, знаємо про неї лише з розповідей глядачів. Поета-убивцю в ній зіграв 19-річний художник Всеволод Максимович, уродженець Полтави. Його "жертва" – ­Марія Ртіщева, "какая-то маленькая московская актриса, полусумасшедшая истеричка", як згадував про неї письменник Борис Лавреньов, – невдовзі після зйомок спробувала отруїтися. Та її врятували. А Максимовича – ні. 23 квітня 1914 року він вистрілив собі в скроню.

Про Всеволода Максимовича відомо небагато. Про його зовнішність можемо судити з єдиного збереженого автопортрета та слів Лавреньова: "Это был человек со страшной внешностью. У него было огромное, раздутое, как автомобильная камера, лицо, чудовищно толстые щёки, тяжёлая лошадиная челюсть. Видимо, он был не совсем нормален психически. Полотна, которые он писал, состояли из кружков и колец, спутанных и переплетающихся, голубого, розового и зелёного цветов, похожих на груду отливающих радугой мыльных пузырей".

Коли Максимович іще жив у рідній Полтаві, належав до нудистської спортивної колонії художника Івана М'ясоєдова. Той свій гурток називав "Садом богів" і присвятив його насолоді красою тіла. Молодь роздягалася догола й у такому вигляді позувала для картин. Сусіди зазирали у шпарки, а батько художника, коли хотів прийти до сина, спершу посилав когось до нього – аби "боги" повдягалися. Пізніше й Максимович малював оголених чоловіків і жінок майже на всіх своїх полотнах.

У 17 років він поїхав здобувати освіту в МУЖВЗ – "Московское училище живописи, ваяния и зодчества". Займався в студії архітектора Івана Рерберга – автора проекту Київського вокзалу в Москві. Тоді там навчалися Давид Бурлюк та Володимир Маяковський. Через них познайомився з художниками, які називали себе футуристами – від латинського futuro, майбутнє. Їхні картини здавалися неприродними – авторам була цікавіша форма, аніж зміст. Митці відкидали тогочасні мовні та художні норми й методи. А разом із ними – і традиційну мораль. Схвалювали вживання наркотиків і алкоголю, стосунки "на трьох" або гомосексуальні зв'язки.

"Драма в кабаре футуристів № 13" стала однією з мистецьких розваг. До зйомок узялася молодь з об'єднання "Ослиный хвост" – художники Михайло Ларіонов і Давид Бурлюк, поет Володимир Маяковський та інші. "Стержень ее фабулы заключался в том, что художник-футурист полюбил девушку так беззаветно, что забыл свои "футуристические обязанности", – згадував художник Сергій Романович. – Каковы они были, точно не известно, но такое растворение в чувстве было найдено его товарищами недостойным. Он предстал перед трибуналом".

Романович визнавав, що творці не ставилися до стрічки серйозно: "Так как играли в ней те, которым были не знакомы условия съемки, а режиссуры в этом смысле не было, то многие кадры были сняты слабо, актеры жестикулировали слишком быстро, условия освещения были также малопригодны… Для этой кинокартины Ларионов разрисовал лица некоторых персонажей. Это понравилось, и одно время в Москве появлялись люди с раскрашенными лицами. Здесь были буквы, различные фигуры, линии, знаки. Газеты писали об этом как о новом безобразии футуристов".

"У білій сукні, розрізаній до талії, вона танцює ­"футуристичне танго". Раз по раз падає на коліна і схиляє голову додолу, потім розпрямляється і викидає ноги перед собою", – описує дослідник Джеррі Гейл у статті "Російський футуризм і кінематограф" появу у "Драмі в кабаре футуристів № 13" поетеси Надії Ніколаєвої. Вона, тоді 19-річна, зіграла епізодичну роль танцівниці. Під час зйомок, а може й раніше, Всеволод Максимович закохався в неї. Намалював її портрет, потім – іще один. Назвав "Казкова царівна". Де зараз ці роботи – невідомо. Як і картина "Лицар у лісі", на якій художник начебто зобразив себе як пару до "царівни".

Надія Ніколаєва писала вірші під псевдонімом Нада Ельснер, але так їх і не видала. Окрім Максимовича, в неї був закоханий один із засновників російського футуризму ­Велимир Хлєбніков. Він називав себе "императором земного шара".

Невдовзі після зйомок Всеволод Максимович улаштував у Москві свою першу персональну виставку. Вона була невдала – жодної картини не купили. Невідомо, що стало причиною смертельного пострілу 20-річного художника – творча невдача чи нерозділене кохання. Передсмертної записки він не лишив. Хлєбніков писав товаришеві: "Получил письмо от Николаевой (умер Максимович, я хотел приехать, но не мог). Она, должно быть, сердится". Через вісім років не стане й "императора" Велимира – він помре від тифу.

Картини Максимовича зберегла Надія Ніколаєва. 1925-го десяток полотен викупив мистецтвознавець Федір Ернст для Всеукраїнського історичного музею – так тоді називався теперішній Національний художній музей України. Через кілька років футуризм визнали "нерадянським". Картини списали, зняли з підрамників, змотали в рулони й віднесли до сховища. Планували спалити, але не змогли одразу вивезти – деякі полотна Максимовича мали більш як 2х3,5 м. А згодом про них забули.

2006-го із запасників музею відбирали роботи для виставки "Роздоріжжя: Модернізм в Україні, 1910–1930 роки" в Чиказькому культурному центрі. Повезли й кілька картин Всеволода Максимовича. У США твори не відомого доти художника спричинили фурор. Мистецтвознавець Ванкарем Никифорович у статті "Відкриття і потрясіння" назвав їх "приголомшливими за задумом і за технікою виконання". І додав: "Складно повірити, що всі ці чудові картини написав художник, якому було лише 19 років"

"Пощёчина общественному вкусу"

так називався маніфест російських футуристів, виданий окремою книжечкою у грудні 1912 року в Москві. Його уклали поети Давид Бурлюк, Олексій Кручених, Володимир Маяковський та Велимир Хлєбніков. Про попередників виголошували: "С высоты небоскрёбов мы взираем на их ничтожество!" За мету вважали зруйнувати все звичне, традиційне: "И если пока ещё и в наших строках остались грязные клейма ваших "здравого смысла" и "хорошего вкуса", то всё же на них уже трепещут впервые зарницы Новой Грядущей Красоты Самоценного Слова". Тих принципів футуристи дотримувалися й у повсякденному житті. На мистецькі акції в кабаре яскраво вдягалися, вішали на себе несподівані речі: подушку, моркву, дерев'яну ложку. "Мы провозглашаем всякую "пакость" – паклю, помет цыплячий, гнилую капусту, а если стекло, то толченое и со щебенкой", – заявляв Давид Бурлюк

Поет наступного дня після весілля перерізав собі горло лезом

"Ни декаденты, ни футуристы не шокированы близостью к душевному заболеванию", – писав психіатр Євген Радін 1914 року у праці "Футуризм и безумство". Ці митці мали амбітні наміри створити мистецтво майбутнього. Та сучасники важко сприймали їхні "дивні" твори – як літературні, так і образотворчі. А оскільки для тогочасної молоді не існувало традиційних моральних заборон, самогубство часто ставало виходом із глухого кута нерозуміння – чи то мистецького, чи особистого. Багато митців-­футуристів не дожили й до 25 років.

Поет із Твері Всеволод Князєв застрелився 11 квітня 1913-го в Ризі. Йому було 22. Не пережив розриву з коханцем – також поетом Михайлом Кузміним, якому присвятив книжку віршів. За життя її не опублікували. Через півроку, 24 листопада, наклала на себе руки в Москві його ровесниця Надія Львова. Її поезії друкували в тогочасних часописах, одна збірка вийшла окремою книжкою із передмовою поета Валерія Брюсова. Через роман із ним, на 18 років старшим та одруженим, і вкоротила собі віку. Кожен рядок її останнього вірша починається словами "В последний раз…"

21 січня 1914-го, наступного дня після свого весілля, у Петербурзі перерізав собі горло лезом 22-річний Іван Ігнатьєв, справжнє прізвище – Казанський. Теоретик футуризму, очолював поетичний рух у місті. Тогочасна преса писала, що причина самогубства невідома. Ключ можна віднайти в одній із його новел "Пошматований портрет". Головного героя кидає кохана-акторка. Він бачить на виставці портрет жінки, крає полотно ножем, а наступного ранку його знаходять у парку з перерізаним горлом. Того ж року, 7 вересня, в лісі біля селища Бабки під Харковом повісився 20-річний поет Божидар, справжнє ім'я – Богдан Гордєєв. Він видав єдину збірку віршів "Бубон", де користувався власним правописом.

Зараз ви читаєте новину «"Видимо, он был не совсем нормален психически"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 5193
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода