Конструктор Ігор Сікорський пропускав заняття в інституті

– Мені довго не давав спокою сон із дитинства. Я опинився на борту корабля, що літає. Йду по коридору, як на пароплаві. По обидва боки – двері, оброблені під горіх. Підлога вкрита килимовою доріжкою. Виразно відчувається вібрація і тремтіння. Сферичні лампи розливають приємне блакитне світло. Як тільки дійшов до кінця коридору і відкрив двері в розкішний салон – прокинувся, – розповідає авіатор Ігор Сікорський керівнику медичної служби повітряного флоту Російської імперії Костянтину Фінне під час зустрічі 1913-го в Петербурзі. Разом беруть участь у випробуваннях літака "Гранд".

Сікорський зацікавлюється авіацією після прочитання газетної статті про перельоти братів Райт у США. Залишає навчання у кадетському корпусі і вступає до Київського політехнічного інституту.

"Через рік навчання почав розуміти, що мене не тягне до теоретичних дисциплін, – згадував він. – Весь вільний час я проводив в імпровізованій майстерні при будинку. Там створив паровий мотоцикл. Але хотілося більшого".

 

На канікули їде з батьком у Німеччину. Спостерігає за машинами та літаками. Багато читає про польоти графа Цепеліна на дирижаблі. Вважає, що звичайні літаки застаріли. Хоче створити апарат, що злітатиме без розгону та зависатиме в повітрі. Повертається у Київ і починає працювати над гвинтокрилом.

"Робота настільки захопила, що він майже закинув інститут і ходив туди час від часу. Викладачі скаржилися батькові і просили вплинути, – пише Костянтин Фінне у книжці про Ігоря Сікорського. – Та батько розумів, що інтерес сина – не порожня забава. Пробував напоумити, але безрезультатно. Тоді Ігор зібрав сімейну раду й попросив грошей. Захотів їхати до Парижа. Там отримати знання, купити двигун та інші необхідні матеріали".

У січні 1909-го Ігор Сікорський від'їжджає у Францію. Щодня відвідує аеродроми Іссі-ле-Муліно та Жювісі. Спостерігає за механіками та пілотами. Пробує сідати за штурвал. За тиждень зустрічає авіатора Фердинанда Фербера. Той радить не витрачати час на конструювання вертольота та сконцентруватися на аеропланах.

– Винайти літаючу машину легко, побудувати – вже важче, змусити літати – найважче, – пояснює він. Бере Ігоря Сікорського у свою школу льотчиків.

– Порадьте мені найкращий авіаційний двигун, – просить киянин механіків-французів після першого заняття на аеродромі.

– Ні кращих, ні хороших двигунів немає, – від­по­відають.

Пояснюють, на що звертати увагу. Сікорський обирає для майбутнього літака двигун "Анзані". Йому подобається, що агрегат легкий.

За чотири місяці повертається до Києва. В саду біля будинку батьків на вулиці Ярославів вал, 15б, починає майструвати вертоліт. Основа має вигляд дерев'яної клітки. На підлозі з одного боку встановлений двигун, із другого – місце пілота. Двигун за допомогою ременів і трьох конічних шестерень обертає вали з гвинтами. Вони зроблені зі сталевих труб і обтягнуті полотном.

 

На матеріали витрачає гроші батьків. Найбільше його підтримує старша сестра Ольга.

"Її знали як сердечну господиню. Приймала гостей в ­аеродромному ангарі й подавала їм чай в імпровізованому буфеті", – згадував Фінне.

Сікорський готується до запуску вертольота. Стає ­навпроти двигуна на край рами. Запускає пристрій і поступово додає оберти. Гвинти не крутяться. Ремінь ковзає по шківах і не передає обертальний момент.

Переробляє конструкцію. Гвинти починають обертатися, але виникає сильна вібрація. Знімає лопаті й балансує їх. Після усунення дефектів, запускає двигун на повну потужність. Машина хилиться на бік. Авіатор стає на час­тину платформи, що піднялася. Рівномірно розподіляє вагу по ній і знову пробує піднятися. Йому не вдається. Бракує системи керування.

"Студент Політехнічного Київського інституту Ігор Сікорський винайшов апарат, що складається з клітки, в якій розташований мотор і місце для пілота, – пише петербурзька газета "Всемирное техническое обозрение". – З клітки виходять два вертикальних вала з концентричними осями. На них розташовані два великих, особливої конструкції гвинта. Вони рухаються в десять разів повільніше від мотора. Роблять майже 160 обертів за хвилину. Цими гвинтами винахідник і сподівається досягти підйому. Це станеться, коли тяга гвинтів зробиться більше, ніж вага апарата. До теперішнього часу тяга гвинтів досягала лише дев'яти пудів, а вага апа­рата – 12 пудів. Апарат цей поки що не може піднятися".

Разом із вертольотом Сікорський розробляє аеросани. З Франції привозить ще два двигуни "Анзані". Встановлює на передню частину саней. Обладнує великими пропелерами. Від їх обертання сани мають рухатися. Гвинти замовляє знайомому столяру. Той править за них по 5 рублів – як вартість чобіт. Спочатку використовує сосну. Гвинт ламається. Тоді вирізає один із горіха, другий – із червоного дерева. Витримують навантаження. Студенту допомагає друг Федір Билінкін. У січні 1910-го Ігор Сікорський катає на санях людей вулицями Києва. Розвивають швидкість до 45 км/год.

"Провели випробування саней у присутності кількох тисяч глядачів. Результати припали до смаку деяким підприємцям Північної Росії та Сибіру, – пише газета "Русский спорт". – Уже надходять замовлення на сани. Прийшло повідомлення від громади міста Іркутськ. Запропоновано побудувати кілька саней із великими моторами для налагодження сполучення між Іркутськом і Якутськом. Увесь шлях між цими містами може бути пройдений за півтори доби, тоді як переїзд на справжніх санях навряд чи можливий за місяць".

Сікорський із Билінкіним беруться за розробку літака. Закінчують роботу над планером БіС-1. Його не можуть запустити, бо кермо працює неправильно. Під час розгону літак завалюється.

"Три тижні ми доробляли літак. Вдалося відірвати його на півметра від землі. Але це тільки завдяки вітру", – згадує Сікорський.

 

На початку червня 1910-го винахідники завершують роботу над БіС-2. Наступного дня призначили випробування на Куренівці (район Києва. – Країна).

"БіС-2 викотили з ангара. Ігор зайняв місце пілота. "Контакт!" Мотор запрацював. Після прогрівання пілот дав максимальний газ. Три людини ледве втримували машину, що рветься у небо. За командою вони відпустили аероплан. Приладів на борту не було. Пілот відчував швидкість завдяки потоку повітря", – згадував про політ Федір Билінкін.

Апарат відривається від землі. Сікорський виконує перший у житті політ на апараті власної конструкції. Після приземлення до нього підбігають друзі та випадкові свідки.

"О п'ятій ранку відбувся перший політ першого російського моноплана БіС під керівництвом Ігоря Сікорського над Куренівкою. Висота 12–15 метрів", – пише газета "Киевлянин". Насправді літак піднявся на 1,5 м.

Сікорський експериментує. 30 червня 1910-го пробує політ по колу. Літак набирає висоту 7 м. Перетинає поле, і на його межі пілот розвертається в бік яру.

"Я летів над болотом. Бачив, як ворушиться очерет. Від висоти захоплювало дух і душу розпирала радість. Однак тривала вона недовго. Я не одразу помітив, що болото стало насуватися. Інстинктивно штовхнув ручку управління, і це ускладнило становище. Пролунав тріск", – згадував Ігор Сікорський.

БіС-2 вдаряється у схил яру. Пілот вилітає з кабіни, і його накриває літак. Отримує синці та подряпини. Літак – сильно пошкоджений. Відремонтувати його неможливо. Потрібно будувати наново.

Конструктор переймається причинами аварії. Літак поводився нормально, двигун працював добре до останнього моменту. За рік приходить до висновку, що мотору не вистачало потужності для поворотів. Для створення вдосконалених машин їде до Парижа.

"Мій рід походить із села на Київщині, де дід і прадід були священиками, є чисто українського походження. Одначе це була частина

Росії, й український нарід був інтегрований, як Техас чи Луїзіана інтегровані у Сполучені Штати", –

писав Ігор Сікорський 30 серпня 1933 року в листі до українського історика Василя Галича. Той попросив розповісти про своє походження

182 метри подолав під час першого підйому в повітря Ігор Сікорський на літаку БіС-2. Політ тривав 12 с. Піднявся на висоту 1,5 м. Політ зафіксувало Київське товариство повітроплавання

Виїхав у Францію, щоб уникнути арешту більшовиками

1889, 6 червня – у сім'ї професора кафедри неврології та психіатрії Івана Сікорського в Києві народився син Ігор. У подружжя Сікорських були вже троє доньок і син. Мати Зінаїда походила з родини черкеських князів Темрюків із Кавказу. Мала медичну освіту. Часто розповідала сину про винахідника Леонардо да Вінчі. Ігор захоплюється його кресленнями гелікоптера.

1903 – Ігор Сікорський вступає до Морського кадетського корпусу в Петербурзі. За три роки залишає навчання. Не бачить себе військовим. Стає студентом Київського політехнічного інституту. Проектує гелікоптери та літаки. Їздить на курси до Паризької технічної школи.

1910 – проводить перші випробування вертольотів. Разом із сином київського купця Федором Билінкіним створює аеросани й аероплани БіС-1 та БіС-2. На другому здійснює майже 50 польотів. Наступного року на літаку власної конструкції С-5 складає іспит на звання пілота. На С-6 – встановлює світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами – 111 км/год. На спеціалізованій виставці в Москві отримує Велику золоту медаль і нагороду "За корисну працю у повітроплаванні та за самостійну розробку аероплана своєї системи, що дала чудові результати". Київське товариство повітроплавання нагороджує золотою медаллю.

1912 – займає посаду головного конструктора авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу. Створює серію літаків нових типів. Під його керівництвом будують одні з перших у світі багатомоторних апаратів "Гранд". Його літак "Ілля Муромець" 1914‑го встановлює світовий рекорд вантажопідйомності – 1100 кг. Через три роки одружується з Ольгою Сінкевич. У них народжується донька Тетяна. Дружина стає активною прихильницею комуністів, і вони розлучаються.

1918 – з порту в Архангельську прямує до Франції, тікає від більшовиків. Знайомі попередили, що його хоче арештувати надзвичайна комісія (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем. У 1917–1922 роках – державно- ­політичний карний орган більшовиків. – Країна). У Франції розробляє літак, що здатний підняти бомбу вагою 1 т. Але закінчується Перша світова війна, літак стає непотрібний. За рік переїжджає у США. Читає лекції та дає уроки пілотування.

1923 – засновує компанію Sikorsky Aircraft. Перший свій літак S-29 завершує збирати 1924 року в ангарах птахофабрики, що належала російському емігрантові Вікторові Утгофу. Композитор Сергій Рахманінов відвідує Ігоря Сікорського. Дає йому $5 тис. – $73 тис. на теперішні гроші.

"Ми будемо створювати найкращі у Штатах літаки, – каже Рахманінов, коли передає їх конструктору. – Ці повітряні судна не літають через Атлантику, й мені ще довго прийдеться страждати на морську хворобу. Але за літаками майбутнє. Можна сказати, я вкладаю в свої майбутні гастролі".

1924 – одружується з вчителькою школи для російських емігрантів у Нью-Йорку Єлизаветою Семеновою. Вінчаються у православній церкві. У них народжуються сини Сергій, Микола, Ігор та Георгій. До батька приїхала і Тетяна, донька від першого шлюбу.

1934 – гідроплан Sikorsky S-42 встановлює рекорд швидкості у 287 км/год, потім ще дев'ять рекордів. Стає першим у світі міжконтинентальним пасажирським лайнером, що забезпечив регулярні рейси через Атлантичний і Тихий океани. 1939-го переходить на конструювання гелікоптерів одногвинтової схеми. Будує турбінні гелікоптери та гелікоптери-амфібії.

1941 – гелікоптери Сікорського беруть на озброєння Збройні сили США. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великій Британії та Франції.

1957 – вертольотом S-58 Сікорського піднімається президент США Дуайт Ейзенхауер. За 7 хв. добирається від літньої резиденції до аеродрому, щоб вирушити до Вашингтона. Після цього наказує організувати майданчики для вертольотів на галявині Білого дому.

1972, 26 жовтня – Ігор Сікорський помирає в американському місті Істон в штаті Конектикут. Похований на кладовищі Святого Іоанна Хрестителя у Статфорді. Майстерні компанії Sikorsky Aircraft успадкував старший син Сергій.

×