"Весь Львів скаржиться, що трамвай попсував новеньку бруківку"

Кінна залізниця з'єднала два основні вокзали міста

"Є імовірність, що незабаром наше місто матиме кінну залізницю на зразок інших столиць і таким чином отримає новий, недорогий і вигідний засіб комунікації", – пише Gazeta Lwowska 10 червня 1873 року.

Львів перебуває у складі Австро-Угорської імперії. Тут живуть майже 100 тис. осіб. Розвиток міста гальмує погане сполучення між віддаленими частинами. Єдиний громадський транспорт – карети: запряжені двома кіньми фіакри та однокінні доріжки. Але їхні послуги коштують дорого, а возів часто бракує.

Магістрат відправляє свого інженера у відрядження по найбільших європейських містах. Той готує докладний звіт про побачене. Стверджує: проблему можна вирішити, впровадивши кінний трамвай. Міську залізницю на кінній тязі винайшли у Великій Британії 1807-го. До середини ХІХ ст. транспорт поширився по всій континентальній Європі.

 

До магістрату надходять пропозиції від підприємців з Австро-Угорщини, Німеччини та Великої Британії. Вони готові побудувати трамвайну мережу та утримувати її протягом кількох десятків років, після чого передати в користування місту. Представник British and Foreign Tramway Company на прізвище Лейт обіцяє: колія буде збудована за кілька місяців. Влада ставить умову: мережа повинна з'єднати два залізничні вокзали – Карла Людвіґа на західній околиці та Підзамче на східній – із центром міста і між собою.

До конкретніших пропозицій доходить наприкінці 1878-го. Кандидатів двоє – підприємець Отле з Бельгії і Людвіґ Шмідт, представник компанії Societa Triestina Tramway, що базується у Трієсті – тепер Італія. Магістрат обирає другого. 1 лютого 1879-го з ним підписують контракт. Обумовлюють маршрути і вартість проїзду. Система повинна запрацювати через рік.

Дозвіл міністерства транспорту на впровадження проекту надходить улітку. Утворена до того часу дирекція трамвая береться за прокладання колій. Між вулицями Городоцькою та Янівською зводять будівлю, в якій утримуватимуть коней.

Залізницею прибувають перші вагони. Вони пофарбовані в темно-коричневий колір, на кожному написано білими літерами з червоним контуром Tramwaj lwowska – "Львівська трамвай". На місці беруться виправляти одну літеру.

Міністерство забороняє вести рейки через залізничну колію на вул. Жовківській. Доводиться робити об'їзний маршрут. Підприємці довго сперечаються з міською владою про те, хто повинен викладати бруківкою вулиці, якими проходять колії. Вирішують, що дирекція трамвая забрукує принаймні хідники та ділянки між рейками у найлюдніших місцях. Робота затримується.

Проти впровадження нового транспорту виступають віз­ники. Вони бояться, що втратять заробіток. Кримінальні хроніки повідомляють про суперечку в шинку Абрама Ротберґа. Двоє "дорожкарів" взялися висловлювати претензії новопризначеному кондуктору трамвая. Власник викинув усіх трьох на вулицю. Там дійшло до бійки. Кондуктору розбили голову. Довелося доправляти його в госпіталь. Нападників арештували.

– Трамвай робить, що йому заманеться, а ми мовчки за цим спостерігаємо, – обурюється міський радник Домбровський 13 листопада 1879 року.

Того дня в ратуші обговорюють розбудову кінної залізниці. Дискусію викликають два питання. Перше – дирекція трамвая просить переглянути погоджені раніше тарифи. Пропонують підвищити ціни у вихідні дні та релігійні свята.

– Чому це хтось, хто їздить на трамваї протягом усього тижня, повинен по неділях платити більше? – парирують радники.

Друге – під час прокладання рейок на вул. Городоцькій виявилося, що в деяких місцях потрібно підвищити рівень вулиці, а в деяких – знизити його. Дирекція витратила на ці роботи власні кошти – і тепер просить їх повернути.

– Подивіться на вулицю від костела Святої Анни до площі Ґолуховських, – говорить Домбровський. – По всій довжині стирчать рейки, в деяких місцях – на півтори стопи. Жодна доріжка там не проїде. А вулиця Карла Людвіґа? Весь Львів скаржиться, що трамвай попсував там новеньку бруківку. Вона коштувала чималих грошей. Хто поверне магістрату витрачене?

– Ваші зауваження передчасні, – намагається заспокоїти його член будівельної комісії П'ятковський. – Трамвай почали будувати із затримкою, бо довго чекали дозволу міністерства. Протягом літа й осені панувала сльота. Щойно навесні трамвай візьметься до роботи "на серйо".

 

– Ваші висновки мені не зрозумілі, – не вгаває Дом­бровський. – Тільки наступного року трамвай візьметься до роботи "на серйо"? А пощо тоді вже цього року він перекрутив нам добре бруковані вулиці? Чи винна тому сльота, що трамвай підніс свої рейки над давнім рівнем? Чи направить те, що попсув? Важко тому дати віру.

Міська рада постановляє покрити видатки.

Через два тижні влаштовують пробну поїздку. Від казарм Фердинанда на вул. Городоцькій вирушають три вагони, запряжені парами коней: літній відкритий, односалоновий і пасажирський, поділений на два класи. Дорогою до них заходять представники магістрату на чолі з президентом міста Олександром Ясінським. Їх везуть до будинку дирекції трамвая на урочистий сніданок.

"Проба пройшла цілком гладко, – пише Gazeta Lwowska. – Затримка відбулася тільки через те, що робітники не встигли відчистити рейки від льоду та снігу, який випав уночі. Численний натовп з цікавістю оглядав красиві й акуратно оздоблені вагони, а візники вітали їх іронічними вигуками".

Регулярний рух кінного трамвая у Львові починається 5 травня 1880 року. Це перший такий транспорт на території сучасної України. Дещо пізніше подібні системи з'являються в Одесі, Харкові та Києві, які на той час належать до Російської імперії.

П'ять вагонів курсують між казармами Фердинанда і пл. Митною. Працівники одягнуті в новеньку уніформу та кашкети з пурпуровими вставками. Уся служба складається з місцевих. А коней привезли з Мостиськ і Бердичева.

"Рух відбувається цілком правильно, – звітує преса. – Під час кількох днів пробних поїздок коні призвичаїлися до вагонів, служба добре відпрацювала свої дії, а натовпи роззяв вже не переслідують кожен вагон. Якби завжди трамвай мав стільки пасажирів, скільки перевіз сьогодні вранці, то неодмінно мав би добрий прибуток. На жаль, цей ажіотаж – це лише наслідок поверхневої цікавості".

– Товариство ігнорує наші побажання, які випливають з контракту, – критикує трамвай міський радник Геппе на засіданні 22 липня 1880 року. – Не реконструювало бруків так, як ми того бажали. Дотепер не облаштувало зупинок і не позначило їх таблицями. Вагони зупиняються не у передбачених для цього місцях, а там, де їм заманеться. Не дотримуються приписів щодо паління тютюну у вагонах.

Улітку колію продовжують до головного вокзалу. Графік руху трамваїв підлаштовують під розклад прибуття потягів – щоб гості міста завжди могли застати вагон напоготові. Дорога від однієї кінцевої зупинки до іншої займає 30 хвилин. Візники долають цю відстань на кілька хвилин швидше. Але і правлять за свої послуги в кілька разів більше.

Ціна проїзду в трамваї залежить від відстані. Увесь маршрут поділений на п'ять секцій. Від казарм Фердинанда до вокзалу вагони повинні долати крутий підйом. Аби не зменшувати швидкості, до них припинають третього коня. Проїзд цієї ділянки коштує дорожче.

Товариство захисту тварин пише до поліції донос. Вказують, що вагони трамваїв часто переповнені, а коні втомлені. Просять збільшити кількість рухомого складу та притягнути винних до відповідальності. Керівництво трамвая подає до суду – "за образу честі". Стверджують, що звинувачення – надумані.

Наступного року відкривають другий маршрут – до вокзалу Підзамче. 1894-го по місту починає їздити електричний трамвай. Якийсь час обидва види транспорту курсують по сусідству. Кінку ліквідують наприкінці 1908-го. Наступного року 60 коней продають на ринку. Старі вагони відтоді використовують як причіпні до електричних.

450 000 осіб перевіз кінний трамвай у Львові за перший рік роботи – від 5 травня до 31 грудня 1880-го. Найбільше пасажирів – 9624 – скористалися його послугами 10 вересня, коли до міста прибув імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф І

3,8 кілометра завдовжки СТАНОВИВ ПЕРШИЙ МАРШРУТ кінного трамвая. По буднях на ньому курсували вісім вагонів. У святкові дні кількість збільшували до 10–12. Персонал налічував 70 осіб. У вагони запрягали 75 коней

"Із кишені плаща вкрали гаманець"

"Пересторога для всіх, хто їздить трамваєм, – попереджає Gazeta Lwowska 7 листопада 1883 року. – Абрамові Лейцерові, який прибув з Риманова, вчора при висіданні з вагону на пл. Ґолуховських з кишені плаща вкрали гаманець. Поліція підозрює і розшукує чоловіка високого брюнета з чорним баранячим коміром".

А Kurjer Lwowski влітку 1885-го переповів курйозну історію. Один молодий чоловік їхав у трамваї і звернув увагу на панянку, що сиділа навпроти. Її зовнішність так зачарувала його, що зо­всім втратив голову і всю дорогу витріщався. На кінцевій зупинці люди почали виходити. Чоловік пропускав жінку вперед і сперся об шибку так, що розбив її. Доки кондуктор помітив це, утік.

На ранок в одному з часописів з'явилося оголошення, в якому "панна Юлія" призначила своєму "візаві" зустріч, аби познайомитися ближче. Щасливий чоловік примчав на вказане місце. Але застав там не красуню, а кондуктора трамвая. Той вхопив шкідника за барки і не відпускав, доки молодик не віддав гроші за розбиту шибку й оголошення.

×