"Підійти впритул до смерті – це все одно, що підійти впритул до життя. Тому що життя – це ніщо", – занотував у щоденнику художник Енді Воргол за рік до смерті. Його не стало 22 лютого 1987-го.
За два дні до цього в Мангеттенській лікарні у Нью-Йорку 58-річному Ворголу видалили жовчний міхур. Операція пройшла успішно. Напередодні ввечері санітарка поміряла йому температуру й закрила палату. На ранок митця знайшли мертвим – раптово зупинилося серце. Родичі подали на лікарню до суду. Тій довелося виплатити компенсацію. Її суму не розголошували.
Тіло художника відвезли в рідне місто Піттсбург, штат Пенсильванія. Відспівали в греко-католицькій церкві Святого Духа. Поховали поряд із батьками. Зійшлося близько 2 тис. осіб. Покійник був одягнутий у чорний кашеміровий костюм, краватку, платинову перуку та сонцезахисні окуляри. До пояса його покривали білі троянди. Бронзова труна із золотими прикрасами всередині була оббита білим атласом. Туди поклали журнал Interview Мagazine та його улюблені парфуми Beautiful.
Воргол нікого не запрошував у свій 4-поверховий будинок на Мангеттені. Після смерті адвокати й родичі вперше зазирнули всередину.
– Ми були шоковані, – згадує його брат Джон. – На меблях, у ванній і навіть в умивальнику були якісь згортки, пакети, пакунки із мотлохом. І все це вперемішку із флаконами дорогих парфумів, шикарним одягом від кутюр'є, картинами відомих художників. Огризок яблука поряд із ковдрами індіанців навахо, відкриті бляшанки супу Campbell's стояли біля діамантів від Тіффані в мисці. Скрізь – безлад. Він витрачав на покупки шалені гроші, але нікому їх не показував. У ньому жив дух не колекціонера, а бідняка, який має потяг витрачати гроші на непотрібні речі.
Описали майно: тисяча картин, півтори тисячі малюнків, 50 біло-срібних перук, повний комплект Interview Мagazine. А ще – 610 запакованих коробок, які Воргол називав "тимчасовими капсулами". Там – листи, фотографії, журнали, записки, сукні й туфлі знаменитостей.
На аукціоні Sotheby's колекцію Воргола продали за $25,3 млн. Там не було жодної картини самого митця. На його банківському рахунку виявилося близько $100 млн. Він заповів їх художнім організаціям.
Клонована вівця страждала від хвороби легенів
"Сьогодні клонуємо вівцю, а завтра – Гітлера?" – так відреагувала преса на звістку про успішне клонування. Про це повідомив працівник Рослінівського технічного інституту 53-річний Йен Вілмат у журналі Nature від 22 лютого 1997-го.
Експерименти з клонування тварин тривали понад 10 років. Аби створити клон, із замороженої молочної залози мертвої вівці взяли соматичні клітини. З них перенесли ядра у 227 яйцеклітин вівці, яка стала сурогатною матір'ю. Утворилося 29 ембріонів. Вижив один. Так виникла особина, ідентична до померлої. Жодних генетичних ознак тварини, яка виношувала ягня, вона не мала. Спочатку вівці присвоїли ідентифікаційний код 6LL3. Пізніше назвали Доллі – на честь американської кантрі-співачки Доллі Партон.
– Безліч людей приходили подивитися на Доллі, – згадує працівник інституту Брюс Вайтлоу. – На всіх чекало розчарування – вона нічим не відрізнялася від звичайних овець. Стояла в загоні, дозволяла гладити себе, не боялася спалахів фотокамер. Але не це було головне. Доллі допомогла нам, ученим, почати пряму розмову з публікою. Вона "перенесла" науку на кухні.
"Бог створив нас досконалими, і неможливо, щоб людина намагалася повторити божественний акт творіння", – заявили у Ватикані. "Клонування тварин, а згодом і людей вирішить питання зникнення рідкісних видів і допоможе бездітним парам", – заперечували вчені. Журналісти жартома пропонували клонувати Ейнштейна і Ньютона – аби вчені змогли робити нові відкриття.
Наступного року в Парижі представники 19 держав підписали протокол про заборону клонування людини – як доповнення Європейської конвенції про захист прав людини. Досліди на тваринах дозволили. Після овечки вчені клонували коней, собак, котів, рідкісних тварин.
Доллі народила шістьох ягнят. Усі були зачаті природним шляхом – від барана Девіда. Прожила шість років – удвічі менше, ніж зазвичай живуть ці тварини. Її приспали 14 лютого 2003-го, бо страждала від хвороби легенів. Опудало виставили в Королівському музеї Шотландії.
20 лютого 1872 року в Нью-Йорку запрацював Музей мистецтва Метрополітен. Колекцію формували з пожертв і подарунків. Перша експозиція – давньоримський кам'яний саркофаг і 174 картини європейських художників. Через брак коштів виставляли копії знаменитих творів. Тепер музей щороку відвідують понад шість мільйонів осіб.
21 лютого 1784 року російська імператриця Катерина ІІ наказала перейменувати фортецю Ахтіар у Криму на Севастополь – "священне місто" з грецької. За рік до цього Росія відвоювала півострів у Кримського ханства. Бухта Ахтіара підходила для облаштування бази військового флоту. Спершу в місті мешкали кілька сотень осіб. Наприкінці ХІХ ст. – понад 50 тис.
22 лютого 1630 року вождь індіанського племені вампаноагів Кводеквайн пригостив англійських колоністів попкорном. Зерна кукурудзи клали на розпечене каміння. Оскільки всередині міститься крохмаль із водою, зернята вибухають і збільшуються в об'ємі. Індіанці вживали попкорн під час переговорів на знак доброї волі. Щороку в США з'їдають понад 17 млрд л попкорну.
31 особа загинула внаслідок сходу лавини на лижному курорті Гальтюр в Австрії 23 лютого 1999 року. Катастрофа тривала менше 3 хв. Сніг товщиною 4,5 м рухався на селище зі швидкістю понад 400 км/год
"Надати циганам для поселення фінансово-кредитну допомогу. У місцях їхнього згуртованого проживання створити культурно-освітні заклади та вивчення у школах рідної мови. Виділити землю під будівництво житла і ведення сільського господарства. Профінансувати відкриття для циган кустарного виробництва й організацію різних кооперацій. Вжити усіх заходів на місцях щодо прискореної адаптації циган до місцевих умов проживання і суспільно-політичного життя в цілому", –
йдеться в інструкції Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 23 лютого 1927 року. На той час в Українській СРР перебувало близько 50 тис. циган-кочівників. Їх розселяли переважно у Харківській, Полтавській, Херсонській, Одеській областях
8 
35413
Коментарі