Леонардо да Вінчі навчив кухарів мити посуд
"Славний мій синьйор, я досить бачив і спостерігав досліди тих, кого вважають майстрами і творцями бойових приладів. Їхні винаходи ні в чому не відрізняються від того, що є у використанні. Я спробую, не завдаючи збитку нікому, бути корисним вашій світлості. Готовий розкрити перед вами свої секрети", – художник та інженер 30-річний Леонардо да Вінчі пише в січні 1482-го лист регенту Міланського герцогства Людовіко Сфорца, 30 років. Той править замість малолітнього герцога Джана Ґалеаццо.
Митець розписує вівтарі та займається підготовкою скульпторів та живописців. Дізнається, що Сфорца шукає інженерів. Надсилає пропозицію, хоче отримати стабільну роботу й дохід. Мілан воює з Венецією. Леонардо да Вінчі пропонує робити укріплення, катапульти й інші механізми. Обіцяє збудувати кораблі, які витримуватимуть гарматні постріли.
"У мирний час буду корисним не менше від будь-кого іншого у зведенні громадських і приватних будівель, у перекиданні води з одного місця в інше, – закінчує Леонардо да Вінчі своє звернення. – Можу виконувати скульптурні роботи з мармуру, бронзи й гіпсу. Як живописцю мені по силі задовольнити будь-яку примху".
Людовіко Сфорца запрошує митця. Той бере з собою учнів – музиканта Атланте Мільоротті й механіка Томазо Масіні. Тиждень їдуть верхи.
Прибувають у місто під час карнавалу. Одразу долучаються до конкурсу музикантів. Його влаштовує регент. Леонардо грає на лірі, стоячи на одній нозі. Другу виставляє вперед, з-під одягу виглядає його стегно. Під час гри ритмічно нахиляється до підлоги. Придворні музиканти вважають таку позу і рухи непристойними.
Леонардо да Вінчі з учнями виконують гімн на честь династії регента. Художник дарує власноруч зроблену срібну ліру у вигляді голови коня. Це привертає увагу міланського двору.
– Ти попереджаєш про небажання зашкодити іншим інженерам і применшити їхні заслуги. Але обіцяючи влаштовувати речі надзвичайні, ти завдаєш їм великої шкоди, – каже Сфорца майстрові.
– Я – винахідник, посередник між природою і людьми, – відповідає Леонардо. – Винахідників не можна судити, порівнюючи з іншими. Люди залишаються залежні від природи. Відбери у них одяг і не відрізниш від стада худоби.
Регент хоче, щоб він узявся за скульптуру його батька на коні, що прославила б рід.
– Нехай кінь, якого ти для нас виготовиш, за задумом і пишністю буде найкращим із твоїх винаходів, – просить правитель Мілана.
Записує Леонардо да Вінчі в колегію інженерів. Дає по 5 дукатів помісячно – при тому, що хороший кінь коштує 40 дукатів. Майстер має у своєму розпорядженні окремий кабінет у палаці.
У Мілані починається епідемія чуми. Леонардо да Вінчі постійно миє руки трояндовою водою. Вірить, що хвороба з'являється від смороду. Ароматна вода має захистити його.
"Люди збивалися в стада, як козли. Один за одним заповнювали кожен кут смородом, поширюючи заразу і смерть", – пише у щоденнику.
Хворих пропонує лікувати порошком із пажитника і блекоти, змішаного з камфорною олією. Описує конструкцію переносного туалету з дощок. Він має покращити санітарію в місті.
"Сидіння туалету має повертатися, як віконечко ченців. Закриватися за допомогою противаги. Кришка над ним повинна бути з отворами, щоб повітря могло виходити", – нотує в записнику. Після епідемії продовжує роботу над кінною статуєю заввишки 7,3 м. Хоче її відлити з бронзи. Та з невідомих причин Людовіко Сфорца скасовує замовлення.
Для війни з французами Леонардо да Вінчі розробляє накриті вози зі стрільцями всередині. Їх штовхають семеро чоловіків. Мають врізатися у стрій ворожої армії та обстрілювати з мушкетів.
– Ці вози витіснять слонів із поля бою, – переконує.
Але ці креслення залишаються не втіленими. Інші вчені та військові сумніваються в ефективності. Регент теж вагається.
"Рай був представлений у формі половини яйця. Внутрішня його поверхня покрита золотом. Безліч вогнів уособлювали зірки", – пише у спогадах поет Бернардо Беллінчоні про оформлення палацу, яке виконує да Вінчі. – В окремих нішах стояли сім планет. Навколо верхньої межі цієї напівсфери розташовувалися 12 знаків зодіаку. Враження було галантне і прекрасне. У цьому Раї ми почули безліч пісень і багато ніжних та прекрасних звуків".
Майстер робить декорації з нагоди вінчання герцога Джана Ґалеаццо у лютому 1487-го. Його дружиною стає герцогиня з Неаполітанського королівства Ізабела Арагонська. Винахідник доповнює задум Бернардо Беллінчоні. Той пише сім віршів. У кожному, одна з відомих тоді людям планет вітає молодих.
Кулі робить із дерева й обшиває тканиною. По черзі планети з-під стелі спускаються до герцога та герцогині. У кожній сидить людина, яка читає віршоване вітання. Щоб розважити придворних, Леонардо вигадує передбачення. Пише їх у вигляді загадок. Називає себе віщуном Зоротастро.
– У майбутньому люди розтинатимуть власну матір. Роздиратимуть її шкіру. Битимуть те, що дає їм життя, – читає перед глядачами віщування.
Придворні лякаються. Леонардо пояснює, що йдеться про хліборобів, які орють землю та молотять ціпами зерно.
Леонардо да Вінчі стає розпорядником бенкетів у палаці герцога й береться змінити організацію кухні.
"Кімнати повинні бути віддалені від кухні, щоб господар будинку не чув метушню прислуги, – йдеться в його порадах. – Кухня має бути зручною для миття олов'яного посуду, щоб його не носили через весь будинок. Для зручності біля неї слід облаштувати комору й дрівник. Для стоків – вигрібну яму. Їжа з кухні повинна подаватися через широкі вікна. Інше вікно має бути розміщене перед коморою, щоб передавати з неї дрова".
Вигадує, як смажити м'ясо на вертелі. Робить його конструкцію такою, що від тепла він крутиться сам. Створює рецепт страви "від Леонардо" – тонко нарізане тушковане м'ясо з овочами. Вона стає популярною серед знаті.
1499-го Мілан захоплює французька армія. Беруть у полон Людовіко Сфорца. Леонардо да Вінчі повертається до Флоренції.
"Купити скатертини й рушники, шапку й черевики, чотири пари панчіх, куртку, – робить останній щоденниковий запис у Мілані. – Продати те, що не можна взяти з собою".
50 000 креслень і документів заповів Леонардо да Вінчі учневі Франческо Мельці. Вони написані розмовною італійською мовою. Майстер не знав латини, якою користувалися інші вчені. Її вивчали в університеті, його не приймали як позашлюбну дитину. Серед документів були ескізи проектів металургійних печей, прокатних станків, ткацьких верстатів, друкарських, деревообробних, землеробних машин, підводного човна і танка. Деякі з них опублікували 1797-го. До наших днів збереглася третина
"Блиском своєї зовнішності та вищою красою він проясняв кожну затьмарену душу, а словами міг схилити до "так" чи "ні" найбільш закоренілі упередження. Силою своєю здатен був приборкати будь-яку шалену лють і правою рукою гнув підкову, як свинець. У своїй великодушності він готовий був дати притулок і нагодувати будь-якого друга. Одним своїм дотиком надавав красу й гідність будь-якому вбогому і недостойному приміщенню. Тому народження Леонардо воістину і було найбільшим даром для Флоренції, а смерть його – більш ніж непоправною втратою", –
пише італійський архітектор і художник Джорджо Вазарі (1511–1574) про Леонардо да Вінчі у "Життєписі найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів"
60 тонн бронзи зібрали жителі Міланського герцогства для статуї коня, яку мав створити Леонардо да Вінчі для династії Сфорца. Але замовник відмовився від задуму. Через рік зібрану бронзу відправили на виготовлення гармат
Досліджує роботу м'язів людей у момент смерті
1452, 15 квітня – у селищі Анкіано поблизу італійського міста Вінчі у нотаріуса П'єро да Вінчі та його коханки селянки Катерини народився Леонардо ді сер П'єро да Вінчі – Леонардо, син пана П'єро з Вінчі. Перші роки життя він проводить із матір'ю. Батько одружується зі знатною дівчиною. Дітей не мають, і він забирає 3-річного сина до себе. Намагається з Леонардо виростити юриста, але той не цікавиться законами.
1467 – починає навчатися у скульптора Андреа дель Верроккйо у Флоренції. Освоює мистецтво, технічні та гуманітарні науки. Займається малюванням, скульптурою і моделюванням. Отримує кваліфікацію майстра, вступає до гільдії Святого Луки.
1476 – підозрюється у гомосексуальних стосунках, але суд виправдовує. Подорожує Італією. Отримує перше велике замовлення – пише вівтарний образ "Поклоніння волхвів" для монастиря Сан Донато а Сісто біля Флоренції.
1481 – художника бере на роботу регент Мілана Лоренцо Сфорца. Виконує обов'язки організатора придворних свят, військового інженера та гідротехніка. Розробляє проекти ідеального міста. Створює креслення літальних апаратів, крила яких повторюють конструкцію пташиних.
1490 – цікавиться анатомією людини. Відвідує страти, вивчає роботу м'язів у момент смерті. Створює зображення Вітрувіанської людини. У ньому вираховує пропорції чоловічого тіла, як воно було описане в трактатах античного римського архітектора Вітрувія.
1495 – починає працювати над фрескою "Таємна вечеря" в монастирі Санта-Марія делле Граціє в Мілані. Малює її три роки. Відмовляється від канонічного зображення сюжету. "Леонардо відкинув традиції і розмістив Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині. До нього цього персонажа зображували по інший бік столу", – пише архітектор Джорджо Вазарі.
1502 – йде на службу до правителя Флоренції Чезаре Борджіа. Конкурує зі скульптором Мікеланджело. Створює картину "Мона Ліза". Дослідники припускають, що на ній зображена Ліза Герардіні – дружина торговця шовком із Флоренції Франческо дель Джокондо.
1512 – їде до Рима і працює у Папи Льва X. Живе у палаці Бельведер і створює картину "Іван Хреститель". Робить серію малюнків на тему всесвітнього потопу.
1516-го приймає запрошення французького короля Франциска І і селиться в його замку Кло-Люсі на річці Луарі. У Франції майже не малює. Організовує придворні свята, будує новий палац і канал між Луарою і Соною. Споруджує спіральні сходи в замку Шамбор. У Леонардо починає німіти права рука. Йому важко пересуватися без сторонньої допомоги.
1519, 2 травня – Леонардо да Вінчі помирає в замку Кло-Люсі. Його ховають у замку Амбуаз, що неподалік. На могильній плиті викарбовують: "У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, найбільшого художника, інженера й архітектора Французького королівства".
6 
35413
Коментарі