Ексклюзиви
Вівторок, 06 липня 2021 15:53

"Студентів тримали зі злочинцями, а студенток кинули до тюрми із проститутками"

Диплом Таємного університету визнавали в Чехії, Австрії, Німеччині та вільному місті Данциґу

"Студенти йшли на заняття поодинці або по двоє, щоб не звертати на себе уваги. Так само й розходилися. Перед будинком, де відбувалася лекція, хтось залишався на сторожі, щоб вчасно попередити про поліцію, – писав у спогадах колишній студент Таємного університету у Львові Юліан Редько. – Добре це було організовано на лекціях професора Панчишина. Вартовий давав умовлений сигнал дзвінком від брами, доки поліція виходила на четвертий поверх, був час одному студентові роздягтися і зайти в кабінет лікаря, а іншим поховати препарати й конспекти та прийняти вигляд хворих, які чекають прийому".

У липні 1919-го польські війська витіснили Українську галицьку армію за Збруч. Керівництво Західно­української Народної Республіки втратило контроль над Галичиною. Частина українців опинилася під окупацією, інші подалися за кордон.

Автор: btx.pl
  Львівський університет імені Франца І у листопаді 1919-го реорганізували в Університет Яна Казимира. Це зробила польська адміністрація після витіснення з міста українських військ. Закладу передали будівлю Галицького сейму (на фото). Більшість професорів-українців звільнили й припинили викладання українською мовою
Львівський університет імені Франца І у листопаді 1919-го реорганізували в Університет Яна Казимира. Це зробила польська адміністрація після витіснення з міста українських військ. Закладу передали будівлю Галицького сейму (на фото). Більшість професорів-українців звільнили й припинили викладання українською мовою

Поляки запроваджують обмеження для українців та євреїв. Масово звільняють учителів і викладачів. Серед них 14 українців – професорів Львівського університету. В серпні того року ректорат забороняє навчатися чоловікам, які не служили в польському війську, та жінкам, які не проходили курсів Польського Червоного Хреста.

Під заборону потрапляє більшість українців, які боролися проти поляків у складі УГА. У квітні вона налічувала 126 тис. вояків. На рішення ректорату реагують спокійно, бо мають надію здобути державність. Наприкінці серпня армія УНР та УГА здобувають Київ. У Парижі на Версальській мирній конференції за право на самовизначення галичан виступає британський прем'єр-міністр Девід Ллойд-Джордж. За цими подіями з Відня стежать члени уряду ЗУНР.

Забороняє навчатися чоловікам, які не служили в польському війську

Щоб хоч якось вести освітній процес, при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка організовують курси для молоді. Вони передбачені статутом. Серед членів товариства багато європейських науковців, які готові викладати. У пресі публікують програми філософського, правничого й теологічного відділів-факультетів. 27 вересня 1919-го українці повідомляють про початок роботи польській адміністрації. Влада не дозволяє.

Таке відбувається й за спроби того ж року заснувати курси при Товаристві викладів імені Петра Могили. 1920-го оголошують про навчання при Ставропігійському братстві. Відкривають курси 7 березня. Приміщення оточує поліція, студентів розганяє. Вони засновують таємні гуртки.

"Питання львівського університету не втратило сили і 1920 року, коли польсько-українська війна фактично закінчилася. Заведений там порядок запровадили по всіх університетах Польщі, – згадував тодішній член Академічної громади Василь Мудрий. – Українська університетська молодь не мала змоги продовжувати й кінчати своїх студій ні у Львові, ні взагалі в Польщі. Крім того, не мала змоги виїжджати легально на студії поза кордони Польщі. Влада не давала на це дозволу".

Більшість охочих учитися – колишні військові, які пішли на війну й мусили відкласти навчання. Тепер не можуть поновитися. Як і влаштуватися на роботу.

Серед них не тільки представники УГА. Додому повернулися й галичани з Січових стрільців, які воювали за Українську Народну Республіку в Києві. Вони на 1–3 липня 1921-го скликають таємний студентський з'їзд. Хочуть обговорити, як українцям здобувати освіту. Засновують Комітет української молоді, який має організувати Таємний університет.

Автор: wikipedia.org
  Печатку Українського таємного університету створив 1923 року художник Роберт Лісовський
Печатку Українського таємного університету створив 1923 року художник Роберт Лісовський

Відкрити заклад планують восени. Перед тим у Львові здійснюють невдалий замах на Начальника Польської держави Юзефа Пілсудського. Серед учасників нападу – організатори студентського з'їзду. Поліція арештовує їх. За ґрати потрапляє ректор новоствореного університету Василь Щурат. Та це не перешкоджає в жовтні розпочати навчання на філософському, правничому, медичному факультетах і відділі політехніки. Лекції проводять у приміщеннях громадських установ, підвалах собору Святого Юра, помешканнях викладачів.

"Університет має 55 професорів, і його відвідують 1350 студентів, – зазначили в меморіалі-протесті празької Української Академічної Громади, який склали у квітні 1922-го й передали до президії Ліги Націй. – Безперервні переслідування цієї суто наукової інституції польською поліцією просто неймовірні. Професори та студенти піддані на сотні нічних трусів, облав і арештів. Декан і ректор Щурат був ув'язнений упродовж трьох місяців. Студентів тримали зі злочинцями, а студенток кинули до тюрми разом із проститутками. 12 із них перебувають у тюрмах до сьогодні. Їх обвинувачують у т. зв. головній зраді (проти окупантів!), дарма що їм не доручено акту обвинувачення".

У Галичині й еміграції люди збирають гроші на університет. Засуджують тих, хто йде до польських закладів. Закликають бойкотувати. Студенти-богослови, які мали право вчитись у Львівському університеті, із солідарності переходять до греко-католицької семінарії.

Поліція вираховує та карає вихованців. Викладачам та професорам за співпрацю з Таємним університетом загрожують штраф і втрата роботи. Місць, де можна проводити лекції, меншає. Під час поліцейських облав студенти вдають із себе пацієнтів, відвідувачів музеїв чи випадкових перехожих.

"Виклади філософії слухали ми інколи під спів солов'їв, – згадував студент Таємного університету Богдан Кравців. – Філологічні семінари перемінювалися після приходу поліції в товариські зустрічі із грою на фортепіяні господині чи її дочки – нашої товаришки. В Національному музеї на вулиці Мохнацького, 42, ми зі студентів палеографії ставали в одну мить музейними помічниками, що відкурювали запорошені кімнати чи виполошували формаліном книгогризів зі старих фоліантів".

За ґрати потрапляє ректор університету

Заставши навчальний процес, поліція перевіряє у присутніх документи, записує прізвища та конфіскує конспекти. Окремі викладачі, здебільшого лікарі, проявляють особливу відвагу. Вони не залежать від державних посад, то можуть зверхньо поводитися з поліцією. Пояснюють, що всі присутні – хворі, які прийшли на прийом. Буває, затриманих забирають до поліцейського відділу. Тоді їхні товариші йдуть за ними колоною Львовом.

Автор: archive.lnu.edu.ua
  Сенат Українського таємного університету у Львові, 1921 рік. Сидять: історик Мирон Кордуба (крайній ліворуч), медик Мар’ян Панчишин, літературознавець Василь Щурат (ректор), медик Іван Куровець, правознавець Максим Левицький. Стоять: зоолог Іван Раковський (крайній ліворуч), правознавці Володимир Вергановський і Роман Ковшевич, мікробіолог Максим Музика, медик Мирон Вахнянин
Сенат Українського таємного університету у Львові, 1921 рік. Сидять: історик Мирон Кордуба (крайній ліворуч), медик Мар’ян Панчишин, літературознавець Василь Щурат (ректор), медик Іван Куровець, правознавець Максим Левицький. Стоять: зоолог Іван Раковський (крайній ліворуч), правознавці Володимир Вергановський і Роман Ковшевич, мікробіолог Максим Музика, медик Мирон Вахнянин

"Люди здивовано зглядаються на такий незвичайний похід, не знаючи, що це значить. Аж якийсь батярчук догадався: "Nie wiecie? Ta to ukrainski uniwersytet idzie!" (польською "Не бачите? Та то український університет іде!" – Країна), – писав у автобіографічній повісті "Дурні діти" колишній студент Юліан Редько.

У березні 1923-го Велика Британія, Франція та Італія погоджуються на включення Галичини до складу Польщі. Надії на вихід Таємного університету з підпілля марніють.

На той час завершують другий курс студенти – медики й техніки. Мають можливість продовжити студії за кордоном, бо диплом Таємного університету визнають у Чехії, Австрії, Німеччині та вільному місті Данциґу – сучасному Ґданську. Але їх не визнає Польська держава. То ж вони не мають змоги продовжити навчання чи влаштуватися на роботу за спеціальністю.

Складна ситуація й у випускників гімназій. Вони можуть вступати до легальних університетів Польщі, але їх стримує бойкот.

Відкурювали запорошені кімнати чи виполошували формаліном книгогризів зі старих фоліантів

"Репресії польської поліції, хоч і не припинилися, але "злагіднілися". Наче університет перестав уже бути небезпечним, – згадував адміністратор Таємного університету Володимир Мартинець. – Були випадки, що поліція приходила на виклад, сідали до лавок, а комісар заявляв професорові: "Прошу закінчити виклад, ми почекаємо!" – О, це шкодило Українській високій школі гірше, ніж найбільші репресії".

1925-го заняття Таємного університету припиняють. До Львівського записуються 897 українців, 339 – до Краківського. Невелика кількість дотримується бойкоту польських закладів і їде за кордон.

Автор: wikipedia.org
  Перші сторінки залікової книжки студента філософського відділу Українського таємного університету у Львові Михайла Драгана. Водночас він відвідував заняття з малярства в Мистецькій школі Олекси Новаківського. З 1924-го працював у Національному музеї, який заснував митрополит Андрей Шептицький
Перші сторінки залікової книжки студента філософського відділу Українського таємного університету у Львові Михайла Драгана. Водночас він відвідував заняття з малярства в Мистецькій школі Олекси Новаківського. З 1924-го працював у Національному музеї, який заснував митрополит Андрей Шептицький

58 кафедр відкрили в Таємному університеті 1921-го. 26 – на філософському відділі, 22 – на правничому, 10 – на медичному. Ще вісім кафедр діяли при технічних студіях. На філософському та юридичному факультетах навчалися чотири роки, на медичному й у політехніці – два. Після того студенти медицини та політехніки продовжували навчання у вузах Праги, Відня й Данциґа

Студенти захопили ректорат і підняли синьо-жовтий прапор

1784 – правляча австрійська династія Габсбурґів засновує у Львові університет з німецькою мовою навчання. Українською викладають на деяких кафедрах богословського факультету.

1849 – на філософському відділі Львівського університету відкривають кафедру української мови та літератури. Її очолює колишній член "Руської трійці" Яків Головацький. 1862 року з'являться дві українські кафедри й на правничому відділі.

1866 – у галицьких школах запроваджують польську мову, з 1879-го – в університеті. За українцями закріплене право звертатися та отримувати відповіді рідною мовою. Це їх не задовольняє. Вважають, що для поляків діє Краківський університет, а львівський мав би обслуговувати потреби місцевого населення – українців-русинів.

1893 – депутат австрійського парламенту Олександр Барвінський піднімає питання університету для українців. Пропозицію називає вмотивованою "не лише зі становища руського патріота, вона й з австрійського погляду має державний сенс".

1894 – завдяки порозумінню між поляками й українцями у Львівському університеті відкривають кафедру історії України. Очолює історик Михайло Грушевський із Києва.

1899 – студентське віче у Львові приймає рішення виступити з вимогою відкрити університет для українців. Польська преса називає такі думки дикими та смішними.

1901 – студенти-українці виступають проти заборони заповнювати документи українською мовою. П'ятьох відраховують зі Львівського університету. На знак протесту близько 600 студентів-греко-католиків залишають заклад, більшість продовжує навчання в закладах Австро-Угорщини.

1906 – масова бійка між польськими й українськими студентами після заяви ректора Львівського університету, що він руської мови не розуміє та відмовляє українцям у приміщенні для зібрання.

1907, 23 січня, – українські студенти захоплюють ректорат університету у Львові, псують майно й над будівлею піднімають синьо-жовтий прапор. Сотню осіб затримує поліція. Вони оголошують голодування. Нобелівський лауреат норвежець Б'єрнстьєрне Б'єрнсон публікує статтю на захист українських студентів під назвою "Поляки як гнобителі". Польський письменник і теж лауреат Нобелівської премії Генрік Сенкевич заявляє, що українці "влаштували голодування з вином та біф­штексами". Суд змушує його сплатити 300 крон штрафу за наклеп.

1910, 1 липня, – нелегальне українське студентське віче переростає в сутичку з поляками. У перестрілці гине українець Адам Коцко. Поліція арештовує 127 українців. 101 засуджують до позбавлення волі на невеликі терміни.

1912 – українські депутати австрійського парламенту заявляють, що не голосуватимуть за військові закони, доки не поладнають справу навчального закладу у Львові. Поляки зобов'язуються відкрити український університет "у Галичині за 10 років". Українців така невизначеність не задовольняє. Боротьба за вуз припиняється у зв'язку із початком Першої світової війни.

Зараз ви читаєте новину «"Студентів тримали зі злочинцями, а студенток кинули до тюрми із проститутками"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі